Справа № 11-а-1851/09 Головуючий у 1 інстанції Горб І.М.
Категорія - ст. 289 ч. 2 КК України Доповідач Бовтрук В.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі: Головуючого - судді - Матієк Т.В. суддів - Бовтрук В.М., Наставного В.В. за участю прокурора - Тертичного О.А. засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2009 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, невійськовозобовязаного, працюючого неофіційно мийником в ПП «ОСОБА_2», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 раніше судимого: 25 червня 2008 року вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 289, 69 КК України до 100 годин громадських робіт, засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК
України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за
вчинення злочину за таких обставин.
Як зазначено у вироку, 11 березня 2009 року приблизно о 03 годині
ОСОБА_1, знаходячись на автомийці ПП ОСОБА_2, яка розташована по вул. Саксаганського, 120-Б в місті Києві, займався мийкою автомобіля «Мерседес Бенс S 550», номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, який перебував на обслуговуванні в приміщенні автомийки ПП ОСОБА_2, та який належав гр. ОСОБА_3 Приблизно в цей же час у ОСОБА_1 виник умисел на незаконне заволодіння вищезазначеним автомобілем. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1, маючи в розпорядженні ключ від автомобіля, завів даний автомобіль та всупереч волі власника автомобіля, з метою задоволення власних потреб, поїхав за межі міста Києва, внаслідок чого повторно, незаконно заволодів автомобілем «Мерседес Бенс S 550», номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 1000000 гривень, який належить ОСОБА_3.
В той же день 11 березня 2009 року приблизно о 17 годині ОСОБА_1 в с Красятичі Поліського району Київської області був затриманий працівниками Дорожньо-патрульної служби ВДАІ Поліського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, а автомобіль, яким ОСОБА_1 повторно, незаконно заволодів, було вилучено.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати в частині призначеного засудженому покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також те, що суб'єктивна сторона даного злочину виражається в прямому умислі. Крім того, апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 289 КК України, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив аналогічний злочин.
В запереченні на апеляцію засуджений просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, засудженого - ОСОБА_1, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у обвинуваченні і у вироку, кваліфікація його злочинних дій ним у суді першої інстанції не оспорювались, а тому колегія суддів докази щодо цього не досліджує згідно з вимогами ст. 365 ч. 1 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 2 КК України є правильною.
Що__стосується доводів апеляції прокурора про м'якість призначеного йому покарання, то з ними погодитись не можна, оскільки, на думку колегії
суддів, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, і воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
При призначенні покарання засудженому судом першої інстанції були враховані: характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_1 злочину, дані про його особу, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, те, що скоєний ОСОБА_1 злочин належить до категорії тяжких, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і має не зняту та непогашену судимість за вчинення аналогічного злочину, що на момент вчинення злочину він працював неофіційно, позитивно характеризується за місцем проживання. Зазначені обставини в сукупності і дали суду підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення засудженому покарання за ст. 289 ч. 2 КК України нижче від найнижчої межі санкції цієї статті.
Тобто, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 врахував ті обставини, на які прокурор послався в своїй апеляції.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів порушень вимог закону судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 не вбачає, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.