АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи 11-а-1920/2009     Головуючий 1 інстанції - Педенко A.M.

Категорія - ст.307 ч.2 КК України     Доповідач - Бачурін О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Бачуріна О.В.

суддів - Бовтрук В.М., Бєлан Н.О.

за участю прокурора - Рабінчук Т.І.

захисника - ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу  за  апеляцією   адвоката  ОСОБА_1   на  вирок  Солом'янського районного суду міста Києва від 18 серпня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, пенсіонер, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.307 із застосуванням ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.

 Міра запобіжного заходу - тримання під вартою.

З ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ з обслуговування ЛУ на ПЗЗ при УМВСЗТ стягнуто 2889 гривні 84 копійок за проведення експертиз. По справі вирішено питання речових доказів.

За вироком, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він в січні 2009 року за місцем свого постійного проживання, в приміщенні квартири АДРЕСА_2, незаконно безоплатно придбав з метою збуту у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб -канабіс, який став незаконно зберігати за місцем свого проживання також з метою збуту.

Зазначений канабіс він незаконно збув громадянину ОСОБА_3 20.02.2009 року, вагою 3, 62 г, за 50 грн., 25.03.2009 року, вагою 2, 38 г, за 50 грн. і 27.03.2009 року, вагою 2, 79 г, за 50 грн., а решту цього особливо небезпечного наркотичного засобу, вагою 9, 32 г, якій він зберігав з метою збуту, було вилучено за місцем його проживання за зазначеною адресою.

В апеляції адвокат ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій свого підзахисного, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням шляхом застосування ст.ст. 75, 76 КК України, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тобто на його суворість. Апелянт вважає, що суд, врахувавши особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, не надав цим даним належної оцінки і призначив занадто суворе покарання його підзахисному, не взявши до уваги те, що він є пенсіонером, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має ряд захворювань, як і його мати, яку він утримує.

 Заслухавши доповідь судді, захисника та засудженого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи і винуватість засудженого ніким не оспорюються, його дії як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно, кваліфіковані правильно. Вирок суду першої інстанції ґрунтується на перевірених і досліджених у судових засіданнях доказах.

При призначенні покарання суд не вийшов за межі санкції статті Кримінального кодексу України, врахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину, який є тяжким, особу засудженого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується  позитивно, вік засудженого та його матері, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та відсутність судимостей, та прийшов правильного висновку, що застосування менш суворого покарання буде недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів ним та іншими особами.

Таким чином, суд при призначенні покарання дотримався вимог ст.65 КК України і врахував ті обставини, на які послався захисник в своїй апеляції, тому його доводи є необґрунтованими.

Надані відомості про стан здоров'я засудженого не є достатніми підставами для його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому і вважає за необхідне апеляцію його захисника залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

 УХВАЛИЛА:

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2009 року щодо ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 без задоволення.