АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи 11-а-1765/2009     Головуючий 1 інстанції - Ретьман О.А.

Категорія - ст. 190 ч.2 КК України     Доповідач - Бачурін О.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Бачуріна О.В.

суддів - Бовтрук В.М., Бєлан Н.О.

за участю прокурора - Пламадяла І.П.

захисника - ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Іванівки, Ставищанського району, Київської обл., українець, громадянина України, військовозобов'язаний, з середньо-спеціальною освітою, офіційно непрацюючий, одружений, маючий сина ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 03.10.2008 року вироком Васильківського

 міськрайонного суду Київської області за ч.1 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі, з випробуванням та іспитовим строком 1 рік; 20.11.2008 року вироком Васильківського міськрайнного суду Київської області за ч.1 ст.309 КК України із застосуванням ст.70 КК України до 3 років обмеження волі, з випробуванням та іспитовим строком 2 роки,

засуджений за ч.2 ст.190 КК України до покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань приєднано невідбуте покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2008 року, і остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., і три роки обмеження волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2008 року постановлено виконувати самостійно.

Запобіжний захід - підписка про невиїзд.

По справі вирішено питання речових доказів.

За вироком, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він скоїв шахрайство повторно при наступних обставинах. Познайомившись 17.10.2008 року з громадянином ОСОБА_4, він в той же день о 7 годині з метою заволодіння його майном попросив ОСОБА_4 надати йому телефон для здійснення дзвінка. Отримавши телефон «Нокіа 6280», вартістю 1600 грн., ОСОБА_2, реалізуючи свій умисел на заволодіння телефоном, відійшов з ним в сторону і коли потерпілий відволікся, зупинив таксі та з місця скоєння злочину зник.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні дані, які районний суд визнав доведеними,

 та кваліфікацію дій засудженого, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним за ч.2 ст.190 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України призначити йому остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2008 року виконувати самостійно, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тобто на м'якість покарання, а також на неправильне застосування кримінального закону. За твердженням апелянта, суд не в повній мірі врахував суспільну небезпеку скоєного злочину, його наслідки, і не взяв до уваги, що засуджений визнав свою вину тільки суді та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння умисних злочинів, тому йому потрібно більш суворе покарання для виправлення та перевиховання. На підтвердження свої думки про призначення покарання до позбавлення волі прокурор послався на п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, відповідно до якого особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, якщо судом застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням, а вона вчинила до постановления вироку в першій справі іншій злочин.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого та його захисника, які заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи і винуватість засудженого ніким не оспорюються, його дії як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, кваліфіковані правильно. Вирок суду першої інстанції ґрунтується на перевірених і досліджених у судових засіданнях доказах.

 При призначенні покарання суд не вийшов за межі санкції статті Кримінального кодексу України, врахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину, який є середньої тяжкості, особу засудженого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні сина ІНФОРМАЦІЯ_4, має постійне місце проживання та реєстрації на Україні, його відношення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та прийшов правильного висновку, що таке покарання буде недостатнім й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів ним та іншими особами.

Крім того, дані про те, що ОСОБА_2 працює, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, добросовісно виконує покладені на нього обов'язки за вироком Васильківського міськрайнного суду Київської області від 20.11.2008 року, свідчать про те, що він став на шлях виправлення, тому доводи прокурора є необґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з думкою апелянта про відсутність пом'якшуючої обставини - щирого каяття, оскільки відповідно до матеріалів досудового слідства та протоколу судового засідання засуджений повністю визнавав свою вину і щиро каявся у скоєному злочині.

Також не відповідає постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року твердження прокурора про обов'язковість призначення покарання у вигляді позбавлення волі особі, якщо до неї застосовувалися вимоги ст.75 КК України, оскільки за змістом ст.ст. 75, 76 КК України і зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України покарання у вигляді позбавлення волі повинно призначатися, якщо особа звільнялася з випробуванням саме від такого покарання призначеного з першим вироком.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

 УХВАЛИЛА:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2009 року щодо ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.

Уточнити формулювання призначеного покарання за ч.4 ст.70 КК України і викласти його у такій редакції: на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів та з урахуванням ч.4 ст. 72 КК України остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., і З років обмеження волі, з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України та іспитовим строком 2 роки за вироком Васильківського міськрайнного суду Київської області від 20.11.2008 року, який виконувати самостійно.