АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ справи 11 -а-1963/2009 Головуючий 1 інстанції - Сизова Л.А.
Категорія - ч.3, 4 ст.152, ч.2, 3 ст.153,
ч.2 ст.156, ч.3 ст.301 КК України Доповідач - Бачурін О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Бєлан Н.О.
суддів - Бачуріна О.В., Бартащук Л.В.
за участю прокурора - Рабінчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, росіянин, громадянин України, з повною середньою освітою, розлучений, до затримання працюючий різноробочим на ТОВ «Консул-плюс», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений за ч.3 ст. 152 КК України до 9 років позбавлення волі, ч.4 ст.152 КК України до 11 років позбавлення волі, ч.2 ст.153 КК України до 5 років позбавлення волі, ч.3 ст.153 до 10 років позбавлення волі, ч.2 ст.156 КК
України (в редакції 1961 року) до 2 років позбавлення волі, ч.3 ст.301 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією порнографічних предметів, відеопродукції та засобів їх виготовлення.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією порнографічних предметів, відеопродукції та засобів їх виготовлення.
Запобіжний захід - тримання під вартою з 09.02.2008 року.
З ОСОБА_1 стягнуто судові витрати за проведення експертиз на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в сумі 1216 грн. 16 коп. та на користь Київського НДІСЕ МЮ України в сумі 5170 грн. 00 коп.
По справі вирішено питання речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він з серпня 2007 року по січень 2008 року, за місцем свого проживання в побутовому приміщенні корпусу №55 «Київського радіозаводу» за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, примушував свою доньку ОСОБА_2, 1991 року народження, достовірно знаючи, що вона є неповнолітньою, задовольняти його статеву пристрасть неприродним способом, а саме: орогенітальним шляхом, при цьому при небажанні останньої виконувати його дії він починав тримати її шию та голову, не даючи їй можливості опиратися чи відвернути обличчя.
Крім того, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.153 КК України, в цей же період часу в тому ж місці неодноразово примушував свою доньку ОСОБА_2, 1991 року народження, достовірно знаючи, що вона є неповнолітньою, до вступу з ним у статеві відносини, із застосуванням фізичного насильства, яке виражалося в тому, що він, ігноруючи вмовляння потерпілої не вчиняти щодо неї таких дій, силою, тримаючи останню, клав її спиною на ліжко та, вступаючи з нею в статеві зносини, спричиняв їй фізичний біль.
Окрім того, ОСОБА_1 в цей же період часу в тому ж місці своїми вмовляннями та обіцянками щось придбати примушував свою доньку ОСОБА_2, 1991 року народження, достовірно знаючи, що вона є неповнолітньою, до участі в створенні фотографій порнографічного характеру.
Також ОСОБА_1 в період часу з 02.01.2008 року по 13.01.2008 року, за місцем свого проживання в побутовому приміщенні корпусу №55 «Київського радіозаводу» за адресою: АДРЕСА_1, повторно примушував свою доньку ОСОБА_3, 1995 р.н., достовірно знаючи, що вона є неповнолітньою, до участі у створенні фотографій та відеозапису порнографічного характеру.
29.01.2008 року приблизно о 12 годині 50 хвилин він був затриманий працівниками міліції по вул. Пражській в м.Києві і в ході його поверхового огляду, а також огляду цього ж дня о 19 годині 40 хвилин приміщення корпусу №55 «Київського радіозаводу» за адресою: АДРЕСА_1, де він мешкав, було виявлено та вилучено порнографічні фотографії із зображенням його дочок ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та порнографічні відеозаписи за участю його доньки ОСОБА_3
Поміж того, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.152 КК України, в період часу з 02.01.2008 року по 13.01.2008 року, за місцем свого проживання в побутовому приміщенні корпусу №55 «Київського радіозаводу» за адресою: АДРЕСА_1, повторно із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, неодноразово примушував свою доньку ОСОБА_3, 1995 р.н., достовірно знаючи, що вона є малолітньою та усвідомлюючи, що за своїм фізичним і психічним станом вона не могла розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій та не могла чинити опір, задовольняти його статеву пристрасть неприродним способом, а саме: орогенітальним шляхом, при цьому при небажанні останньої виконувати його дії він починав тримати її шию та голову, не даючи їй можливості опиратися чи відвернути обличчя.
Крім того, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.153 КК України, в той же період часу в тому ж місці, повторно примушував свою доньку ОСОБА_3, 1995 р.н., достовірно знаючи, що вона є малолітньою та усвідомлюючи, що за своїм фізичним і психічним станом вона не могла розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій та не могла чинити опір, до вступу з ним у статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, яка виражалося в тому, що він, ігноруючи вмовляння потерпілої не вчиняти щодо неї таких дій, силою, тримаючи останню, клав її спиною на ліжко, погрожуючи застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, та, вступаючи з нею в статеві зносини, спричиняв їй фізичний біль.
Окрім того, ОСОБА_1, в той же період часу в тому ж місці займався розбещенням своєї малолітньої доньки ОСОБА_3, 1995 р.н., шляхом вчинення щодо неї розпусних дій.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати і направити справу для проведення додаткового розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Апелянт вважає, що суд не дав оцінку тому, що між ним та потерпілими не проводилися очні ставки, відсутні свідкі вчинення ним злочинів, покази потерпілих не відповідають висновкам судово-медичних експертиз, а також не звернув увагу на показання свідка ОСОБА_3 в частині його полового здоров'я і не призначив експертизу з цього питання. Також він зазначає про неправдивість показів потерпілої ОСОБА_3 в частині відсутності у неї можливості втекти від нього, оскільки в кімнаті, де вони проживали, увесь час знаходилися мобільні телефони, які працювали і з яких вона могла зателефонувати родичам, щоб її забрали додому. За твердженням ОСОБА_1, під час досудового слідства до нього застосовувалися психологічний тиск, йому не надали можливість належним чином ознайомитися з матеріалами справи, порушили його права на захист та не роз'яснили права при затриманні.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини відповідають дослідженим в ході судового слідства доказам і підтверджуються протоколами огляду та вилучення фотографій із зображенням потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та відеозапису за участю ОСОБА_3, які за висновками мистецтвознавчих експертиз мають порнографічний характер, показами потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які пояснили, що засуджений вчиняв щодо них протиправні сексуальні дії, поясненнями засудженого ОСОБА_1 від 29.01.2008 року та 06.02.2008 року, в яких він визнав свою вину у зґвалтуванні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом зі своїми доньками, показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими матеріалами справи.
Надавши оцінку зазначеним доказам, суд обґрунтовано прийшов висновку про задоволення ОСОБА_1 статевої пристрасті неприродним способом, поєднане із застосуванням насильства, вчинене щодо неповнолітньої особи; про зґвалтування ним, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, вчинене щодо неповнолітньої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.153 КК України; про примушування ним неповнолітніх до участі в створенні зображень та відеопродукції порнографічного характеру, вчинене повторно; про задоволення ним статевої пристрасті неприроднім способом, поєднане із застосуванням насильства та з використанням безпорадного стану потерпілого, вчинене повторно, вчинене щодо малолітньої, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України; про зґвалтування ним, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене повторно, вчинені щодо малолітньої, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.153 КК України; про вчинення ним розпусних дій, вчинені батьком, щодо малолітньої особи.
Таким чином, доводи апелянта про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими.
Що стосується тверджень засудженого про порушення його прав на захист, про неознайомлення з матеріалами справи та про неналежне роз'яснення йому прав при затриманні, то вони спростовуються наявними в матеріалах справи постановами про призначення йому захисників (т.1 а.с. 181, 198, 212), протоколом про пред'явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи в порядку ст.ст.218-220 КПК України (т.1 а.с. 287), з якого вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився разом зі своїм захисником з матеріалами справи в повному обсязі, підписав цей протокол і ніяких зауважень при цьому не вносив, та протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т.1 а.с. 173-176), відповідно до якого засудженому належним чином були роз'яснені його права, про що свідчать його підписи.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про застосування до нього психологічного впливу на досудовому слідстві, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які скарги на дії працівників міліції, а з протоколів його допитів вбачається, що він давав пояснення в присутності захисників, які також не робили ніяких заяв про застосування до їх підзахисного недозволених методів слідства.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить висновку про залишення апеляції засудженого без задоволення, а вироку суду без зміни.
Разом з тим, в порядку ст.365 КПК України колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини вироку районного суду посилання на редакцію 1961 року, як помилкове, тому що мотивувальній частині вироку суд прийшов висновку про скоєння злочину ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 діючого КК України. Такий висновок суду відповідає пред'явленому обвинуваченню на досудовому слідстві.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Дарницького районного суду м.Києва від 18 травня 2009 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення.
В порядку ст.365 КПК України виключити з резолютивної частини вироку посилання на редакцію 1961 року.