№ справи 11-a-l 815/2009 Головуючий 1 інстанції - Камбулов Д.Г.
Категорія - ст.ст. 191 ч.4, 190 ч.2,
358 ч.2 КК України Доповідач - Бачурін О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Бартащук Л.В.
суддів - Бачуріна О.В., Боголюбської Л.Б.
за участю прокурора - Пламадяла І.П.
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Бистрик, Ружинського районну, Житомирської обл., громадянин України, українець, з середньою освітою, працюючий різноробочим ПП «Оксоль-меблі», неодружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч.4 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки, ч.2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі, ч.2 ст.358 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 29.07.2009 року.
З ОСОБА_3 на користь З AT «Ганза-У країна» стягнуто 107 180 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
По справі вирішено питання речових доказів.
За вироком, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він, будучи менеджером відділу продажу Київської філії ЗАТ «Ганза-Україна» та особою, яка несе повну матеріальну відповідальність, в період часу з 18.07.2008 року та 30.09.2008 року вчинив розтрату майна цього підприємства, яке йому було ввірене, повторно, у великих розмірах, а також заволодів чужим майном шляхом обману, повторно, що завдало значної шкоди потерпілому та підробив повторно документи, що видаються підприємством, установою, організацією, і які надають права або звільняють від обов'язків, з метою подальшого їх використання.
Так, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він з метою розтрати ввіреного йому майна ЗАТ «Ганза-Україна», в період з 18.07.2008 року по 30.09.2008 року підробляв видаткові накладні на нібито відпущені будівельні матеріали, які передавав невстановленій особі, на ім'я ОСОБА_5, без відповідних розрахунків, чим спричинив зазначеному підприємству матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на загальну суму 112 020, 53 грн.
Для реалізації умислу на розтрату в особливо великих розмірах ввіреного йому майна ОСОБА_3 вносив в видаткові накладні завідомо неправдиві відомості на відпуск будівельних матеріалів вигаданій ним особі.
Таким чином ним були підроблені видаткові накладні № КВМ 03318 від 18.07.2008 року; № КВМ 03336 від 18.07.2008 року; № КВМ 03503 від 25.07.2008 року; № КВМ 05677 від 25.07.2008 року; № КВМ 03876 від 09.08.2008 року; № КВМ 04157 від 20.08.2009 року; № КВМ 04225 від 21.08.2008 року; № КВМ 04279 від 22.08.2008 року; № КВМ 04545 від 04.09.2008 року; № КВМ 05286 від 30.09.2008 року; № КВМ 05294 від 30.09.2008 року; № КВМ 06632 від 26.11.2008 року;.
Деякі видаткові накладні, в які вносилися зазначені неправдиві дані, ОСОБА_3 виготовляв особисто в магазині «Профітек», підробляючи підписи в графах «отпустил» та «принял», засвідчуючи печаткою «Профітек № 8», а саме видаткові накладні за № КВМ 04416 від 29.08.2008 року; № КВМ 04099 від 19.08.2008 року; № КВМ 04117 від 19.08.2008 року.
Окрім того, ОСОБА_3 шляхом обману заволодів грошима гр-н ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, при цьому він виготовив на своєму комп'ютері рахунки № КВМ 11734 та № КВМ 11732 від 22.10.2008 року, № КВМ 12147 від 29.10.2008 року, № КВМ 8963 та № КВМ 12618 від 06.11.2008 року, завіривши їх підписом і поставивши відтиски печатки «сплачено», після чого передав їх зазначеним покупцям, отримавши від ОСОБА_6 55 ПО грн. за будівельні блоки та 10 406, 5 грн. за розчин керамзіту; від ОСОБА_5 - 127 440 грн. за стікові блоки; від ОСОБА_7 - 2 153, 2 грн. та від ОСОБА_8 - 10 128, 62 грн. як оплату за будівельні матеріали.
Отримані гроші до каси не вніс, привласнив їх, будівельні матеріали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були поставлені, тому їм була спричинена матеріальна шкода на суму 2 153, 20 грн. та 10 128, 62 грн. відповідно.
Іншим покупцям будівельні матеріали були поставлені частково, ОСОБА_6 на суму 50 100 грн. і ОСОБА_5 на суму 101 480 грн., таким чином заволодівши рештою їх коштів в розмірі 15 416, 5 грн. та 25960 грн. відповідно, що завдало їм матеріальну шкоду, яка є значною для потерпілих.
А всього шляхом обману ОСОБА_3 повторно заволодів грошима потерпілих на загальну суму 53 658, 32 грн..
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні дані, які районний суд визнав доведеними, та кваліфікацію своїх дій, просить змінити вирок і пом'якшити призначене йому судом першої інстанції покарання, застосувавши ст. 75 КК України, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, тобто на його суворість. На думку апелянта, призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі, суд не в повній мірі врахував те, що він щиро розкаявся, намагався відшкодувати потерпілим завдані збитки, хоча вони не заявляли цивільні позови, частково погасив борг перед ЗАТ «Ганза-Україна», а також не взяв до уваги відсутність у нього судимостей, позитивні характеристики, наявність місця постійного проживання та роботи, батьків похилого віку, які хворіють, вагітність жінки, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, інвалідність матері.
В апеляції адвокат ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні дані, які районний суд визнав доведеними, та кваліфікацію дій свого підзахисного, просить змінити вирок суду і пом'якшити ОСОБА_3 міру покарання, застосувавши ст. 75 КК України, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, тобто на його суворість. Апелянт вважає, що суд при призначені покарання не врахував відсутність судимостей у його підзахисного, наявність постійного місця проживання та роботи, позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, а також намагання відшкодувати заподіяну шкоду та часткове відшкодування збитків ЗАТ «Ганза-Україна», і не в повній мірі взяв до уваги інвалідність його матері, низькі доходи батьків, вагітність жінки, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, а також те, що тяжкі наслідки - банкрутство та інш., від дій його підзахисного для ЗАТ «Ганза-Україна» не настали. Крім того, за твердженням захисника, суд в порушення вимог ст.334 КПК України не вмотивував призначення покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.190 та ч.2 ст.358 КК України у вигляді позбавлення волі та в порушенням вимог ст.ст. 148, 150, 343 КПК України безпідставно змінив йому запобіжний захід з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та апеляцію свого захисника, його захисників, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали апеляції, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини і винуватість засудженого ніким не оспорюються, його дії як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, вчинена повторно, у -великих розмірах, а також заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому та підробка документа, що видається підприємством, установою, організацією, і який надає право або звільняє від обов'язків, з метою його подальшого використання, вчинена повторна, кваліфіковані правильно. Вирок суду першої інстанції ґрунтується на перевірених і досліджених у судових засіданнях доказах.
При призначенні покарання суд не вийшов за межі санкції статті Кримінального кодексу України, врахувавши ступінь тяжкості скоєних злочинів, його наслідки, особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, вчинення злочину вперше та часткове відшкодування шкоди, при відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, прийшов правильного висновку, що застосування менш суворого покарання буде недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів ним та іншими особами.
Також судом були враховані всі інші дані щодо особи засудженого, на які посилається в апеляції ОСОБА_3 та його захисник, і саме тому суд призначив покарання із застосуванням статті 69 КК України.
Тверджень адвоката ОСОБА_4 про невмотивованість призначення його підзахисному покарання у вигляді позбавлення волі та безпідставне обрання запобіжного заходу - утримання під вартою не відповідають вироку СУДУ> У якому відповідно до ст.334 КПК України після покарання вмотивовано. Призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі районний суд правильно змінив ОСОБА_3 запобіжний захід на утримання під вартою, дотримавшись вимог глави 13 кримінально процесуального кодексу.
Приймаючи до уваги загальну суму завданих збитків, колегія суддів приходить висновку, що часткове погашення матеріальної шкоди та надана під час апеляційного розгляду характеристика є недостатніми підставами для застосування ст. 75 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому і вважає за необхідне апеляції ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2009 року щодо ОСОБА_3, залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_9. та адвоката ОСОБА_4 без задоволення.