№ справи 11 -а-1697/2009 Головуючий 1 інстанції - Котович О.Л.
Категорія - ч.2 ст. 186 КК України Доповідач - Бачурін О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Боголюбської Л.Б.
суддів - Бачуріна О.В., Ковальської В.В.
за участю прокурора - Тертичного О А.
засудженого - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
04.12.2006 року Деснянським районним судом м.Києва за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнився 04.09.2007 року по закінченню строку покарання; 21.04.2008 року Деснянським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, звільнився 04.11.2008 року умовно-достроково на 1 місяць 10 днів за постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27.10.2008 року,
засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 09.04.2009 року.
За вироком, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 09.04.2009 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, знаходячись по пр-ту Лісовому, 12 в м.Києві, повторно відкрито викрав у громадянина ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа 6030» та сім-карту оператора «МТС», загальною вартістю 225 грн., із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні дані, які районний суд визнав доведеними, та кваліфікацію дій засудженого, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання і постановити новий вирок, за яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, тобто на м'якістю покарання. На думку прокурора, суд не в повній мірі врахував тяжкість злочину, судимості ОСОБА_3 і обтяжуючу обставину - рецидив злочинів.
В змінах до апеляції прокурор просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на однобічність та неповноту судового слідства. На думку апелянта, суд першої інстанції у недотримався вимог ст.299 КПК України, оскільки, застосовуючи її, він не взяв до уваги, що засуджений свою вину повністю не визнав, пояснивши, що взяв у потерпілого мобільний телефон добровільно для поповнення рахунку свого телефону і ніякого насильства при цьому не застосовував.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію своїх дій, просить пом'якшити призначене йому судом першої інстанції покарання до 3 років позбавлення волі шляхом застосування ст. 69 КК України, посилаючись на щире каяття, відшкодування заподіяних збитків, свій стан здоров'я, а також на те, що на його утриманні знаходяться 70-річна бабуся і вагітна жінка, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію зі змінами і заперечував проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 299 КПК України суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюють, і якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду.
Цих вимог кримінально-процесуального закону суд не дотримався.
Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 фактично не визнавав себе винним у скоєнні грабежу і пояснив, що телефон потерпілий надав йому добровільно для з'ясування його номеру телефону і поповнення рахунку через термінал мобільного зв'язку, при цьому мети на заволодіння телефоном у нього не було.
Таким чином, районний суд не мав права вважати, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються і зобов'язаний був дослідити всі докази по справі, надавши їм оцінку відповідно до ст. 67 КПК України.
Недотримання судом першої інстанції вимог ст.ст. 22, 64, 299 КПК України слід вважати істотними порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства, які відповідно до ст. 374 КПК України тягнуть скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію прокурора задовольнити, апеляцію засудженого залишити без задоволення, скасувати вирок суду і направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів зі стадії судового розгляду.
При новому розгляді при незмінності позиції ОСОБА_1 необхідно усунути порушення норм кримінально-процесуального законодавства і прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2009 року щодо ОСОБА_1, скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів зі стадії судового розгляду.