Справа №11 а-614/2009 р.     Головуючий у І інстанції - Д.А. Кукса

Категорія ч.2 ст. 186 КК України     Доповідач     -В.В. Ревер

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2009 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого     Танечника І.І.

суддів     Макойди З.М., Ревера В.В.

з участю прокурора  Горин У.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові  апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисників - адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3  на вирок Пустомитівського     районного  суду Львівської області від 16 липня 2009 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано   невідбуту частину покарання за   вироком Галицького районного суду м. Львова від 10.02.2009 року та остаточно призначено покарання - п'ять років шість місяців позбавлення волі. Міру запобіжного заходу залишено без зміни - взяття під варту. Строк відбуття покарання рахується з 14.05.2009 року. Вирішено питання з речовими доказами.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 14 травня 2009 року, приблизно о 16 годині, поблизу буд. № 5 по вул. Лесі Українки у с Підбірці Пустомитівського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, з застосуванням насильства яке не було небезпечним для здоров'я та життя потерпілого ОСОБА_4, відкрито заволоділи майном останнього, а саме золотим ланцюжком з золотим хрестиком загальною вартістю 1500 гривень.

На вирок суду засудженим та його захисниками подані апеляції.

В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 не погоджується з вироком суду, вважає його постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права і таким, який не ґрунтується на дійсних обставинах справи.

Покликається на те, що очевидців вказаних подій не було. Обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується лише на показах потерпілого які є непослідовними стосовно повідомлення про злочин, місця його вчинення, обставин заволодіння майном, а тому викликають сумнів і не дають підстав для обвинувачення ОСОБА_1 Суд при постановлені вироку не навів мотивів, з яких відкинув докази, на які було звернуто увагу захистом, що вплинуло на вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 і правильність застосування кримінального закону.

Просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким ОСОБА_1 виправдати.

Захисник ОСОБА_3 в своїй апеляції ставить питання про скасування обвинувального вироку та просить ОСОБА_1 виправдати, посилаючись при цьому на доводи, які є аналогічними з доводами викладеними захисником ОСОБА_2

Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції покликається на те, що потерпілий його обмовив, вказує, що він не винен в інкримінованому йому злочині. Просить вирок суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Горин У.І. про безпідставність апеляцій та залишення вироку суду без зміни, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Як достовірно встановлено в справі, саме ОСОБА_1 в групі з невстановленою особою, під час побиття потерпілого ОСОБА_4, заволодів його золотим ланцюжком з золотим хрестиком.

На досудовому слідстві та в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував вину в вчиненні злочину та пояснював, що ці речі він знайшов.

У сукупності з іншими зібраними у справі доказами, суд належно оцінив такі показання підсудного, ґрунтуючись на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи, і правильно визнав їх такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання потерпілого про обставини вчинення злочинних дій щодо нього, які підтверджуються іншими доказами.

Так потерпілий ОСОБА_4, показання якого всебічно перевірялися в судовому засіданні ствердив, що саме ОСОБА_1, завдаючи ударів по голові, зняв золотий ланцюжок з хрестиком.

За висновком судово-медичної експертизи №49 від 18.05.2009 року в потерпілого ОСОБА_4 виявлено припухлість на голові, синець на червоній каймі верхньої губи, два садна на слизовій губи, садно на носі. Виявлені ушкодження утворилися внаслідок контакту з тупими предметами, могли  виникнути 14.05.2009 року (а.с.25). Даним висновком підтверджуються показання потерпілого про час вчинення на нього нападу та заподіяння ударів саме в голову.

Відповідно до протоколу огляду та вилучення від 14.05.2009 року у ОСОБА_1, безпосередньо після вчинення злочину, виявлено та вилучено належні потерпілому золоті ланцюжок та хрестик (а.с.9).

Доводи апеляцій захисників та засудженого, що суд не дав належної оцінки показам потерпілого, які на їх погляд були непослідовними, колегія суддів вважає необгрунтованими. Як на досудовому слідстві так і в суді ОСОБА_4 давав логічні показання, уточнюючи обставини вчинення щодо нього злочину. Жодних суперечностей не було.

Поряд з цим при перевірці справи не виявлено даних, які давали б підстави вважати, що ОСОБА_4 міг обмовити ОСОБА_1

На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством яке не було небезпечним для життя чи здоров'я і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 186 КК України.

Колегія суддів при розгляді справи не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушуються питання в апеляціях захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1

Покарання засудженому призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, яке відповідає характеру тяжкості вчиненого злочину і даним про особу ОСОБА_1, котрий раніше уже судився, в тому числі і за аналогічний злочин. Обране судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляції захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1. є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію та апеляції захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3- без задоволення.