Справа 22ц-8061 Головуючий у 1 інстанції Бухтіярова І.О.
Категорія 27 Доповідач Червинська М.Є.
РІШЕННЯ
Іменем України
14 жовтня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Барсукової О.І.
При секретарі Баранові В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 липня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» про стягнення збитків, штрафних санкцій за прострочення повернення банківського вкладу,
Встановив:
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилалась на те, що 14 серпня 2008 року уклала з відповідачем договір банківського вкладу, 10 жовтня 2008 року подала відповідачу заяву про видачу грошових коштів з депозитного рахунку, у порушення умов договору та всупереч вимогам закону, банк почав виплату сум з депозиту з 14 жовтня 2008 року. Просила стягнути на свою користь з відповідача пеню, неустойку в зв»язку із порушення її прав як споживача банківських послуг, 3 % річних за прострочення виконання зобов»язання, заподіяних збитків.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 липня 2009 року з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» на користь ОСОБА_1 стягнута пеня в розмірі 116857, 63 гривні, неустойка у розмірі 3505728, 96 гривень, 3% річних 9578, 49 гривень, збитки в розмірі 500570, 56 гривень, а всього 4 132735, 65 гривень, стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи на користь позивачки 250 гривень, витрати на правову допомогу 53375 гривень, судовий збір на користь держави в розмірі 1700 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір строкового банківського вкладу, відповідно до якого банк прийняв від позивачки 2384250 гривень, в подальшому позивачка поповнювала рахунок. Договір був укладений на строк з 14.08.2008 року по 14.02.2010 року. 10 жовтня 2008 року позивачка направила вимогу банку про видачу грошових коштів з депозитного рахунку. Оскільки відповідач порушив строки і порядок видачі сум з депозитного рахунку, суд дійшов до висновку, що на користь позивачки підлягає стягненню передбачена договором пеня, неустойка в зв»язку із порушенням прав позивачки як споживача банківських послуг, дійшов до висновку про стягнення 3% річних в зв»язку із простроченням виконання зобов»язання та збитків, які зазнала позивачка в зв»язку із несвоєчасним поверненням грошей.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивачки просив скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
Відповідно до п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що висновки в рішенні не відповідають обставинам справи, не грунтуються на нормах матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у порушення умов договору банківського вкладу не видав суми на першу вимогу позивачки, тому вважав, що на користь позивачки слід стягнути пеню, яка передбачена законом та договором між сторонами. Суд вважав, що права позивачки як споживача банківських послуг були порушені, тому на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» стягнув на користь позивачки неустойку за несвоєчасне виконання банківських послуг, та вважав, що позивачка має право на 3% річних в зв»язку із простроченням виконання грошового зобов»язання. Суд дійшов до висновку, що оскільки позивачка несвоєчасно отримала гроші від відповідача і не зробила депозитний вклад у іншому банку, її заподіяні збитки у виді не отриманого доходу. Проте з такими висновками суду погодитись неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Встановлено, що 14 серпня 2008 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу, відповідно до якого банк прийняв від позивачки грошову суму в розмірі 2384250 гривень з подальшим поповненням позивачкою депозитного рахунку.
Договір був укладений на строк до 14 лютого 2010 року з правом дострокового розірвання договору.
З матеріалів справи вбачається, що всі заяви позивачки про видачу певних сум з депозиту в той же день задовольнялись відповідачем. Так, відповідно до заяви позивачки від 14 жовтня 2008 року про видачу 1690000 гривень в той же день 14.10.2008 року позивачки була видана вказана сума. За заявою позивачки від 16 жовтня 2008 року про видачу 1000000 в той же дунь її була видана зазначена сума, за заявою від 20.10.2008 року було видано 2300000 гривень тощо (а. с. 33-45). Звернення позивачки до відповідача з заявами про видачу певних сум, їх отримання в день надходження заяв підтверджуються як заявами позивачки, так і платіжними документами банку. Сторонами в судовому засіданні такі обставини не спростовувались.
Вирішуючи спір, суд дійшов в рішенні до висновку, що зазначені заяви позивачка писала вимушено, під впливом робітників банку й для того, щоб отримати ту суму грошей яку банк мав можливість сплатити. Проте вказаний висновок суду грунтується на припущеннях, не підтверджений будь-якими доказами по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Оскільки належними доказами по справі підтверджено, що на першу вимогу вкладника відповідач в той же день видавав суми, які замовляла позивачка, підстав для висновку щодо порушення її прав банком не має.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки про стягнення пені за несвоєчасну виплату сум з депозиту, суд посилався на заяву позивачки від 10 жовтня 2008 року та вважав, що саме в цієї заяві позивачка просила достроково видати всі суми з банківського рахунку.
З заяви позивачки вбачається, що вона звернулась до банку із пропозицією щодо внесення змін до умов договору, а саме дозволити її часткові виплати з депозитного вкладу, за умови, що сума не знижувального залишку грошових коштів на її рахунку складатиме не менше 50000 гривень. З договору між сторонами вбачається, що сума не знижувального залишку вкладу була обумовлена в 1000000 гривень, таким чином, позивачка звернулась до відповідача з пропозицією змінити умови договору банківського вкладу та видати суму з вкладу до не знижувального залишку (а. с. 9).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки договором між сторонами були встановлені певні умови щодо дострокового зняття сум з депозиту, в тому числі були визначений розмір процентів в зв»язку із достроковим зняттям сум вкалду, був встановлений не знижувальний залишок, відповідач мав всі підстави розглядати пропозицію позивачки щодо зміни умов договору, не погодитись із зміною, відповідно до зазначених положень матеріального права. Проте будь-яких підстав для висновку, що банк порушив строки виплати сум з депозиту не має.
Стягуючи на користь позивачки неустойку в розмірі 3505728, 96 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив права позивачки як споживача
банківських послуг, а тому відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист права споживачів» на її користь підлягає стягненню неустойка за несвоєчасне виконання банківських послуг. Такий висновок суду є помилковим, оскільки доказами по справі не підтверджене будь-яке порушення прав позивачки з боку банку, оскільки на її вимоги щодо видачі сум з рахунку в день надходження заяв банк сплачував позивачки ті суми, які вона просила. Крім того, на виникли між сторонами правовідносини щодо видачі частини банківського вкладу або всього вкладу положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неустойки не поширюються.
Оскільки в судовому засіданні позивачкою не доведене порушення банком умов договору банківського вкладу, підстав для стягнення 3% річних, збитків у суду першої інстанції не було.
Крім того, стягнення на користь позивачки 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України є помилковим. Зазначеною нормою матеріального права встановлена відповідальність за порушення грошового зобов»язання, проте правила ст. 625 ЦК не поширюються на правовідносини сторін щодо договору банківського вкладу між банком та фізичною особою.
Висновки суду щодо стягнення збитків, які зазнала позивачка, у виді неотриманих процентів від іншого банку, коди вона мала намір внести гроші, ґрунтуються на припущеннях і в судовому засіданні заподіяння збитків за вини відповідача доказами не підтверджене.
Оскільки в судовому засіданні не доведено, що відповідачем порушенні умови договору банківського вкладу, на першу вимогу позивачки банк видавав суми, які вона замовляла, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги позивачки. Висновки в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права, тому рішення підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд
Вирішив:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 липня 2009 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» про стягнення збитків, штрафних санкцій за прострочення повернення банківського вкладу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.