Справа № 22ц-7701/2009     Головуючий 1-ї інстанції - Кротінов В.О.

Категорія - 21     Доповідач - Кондратьєва О.М.

           УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 року     м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М., суддів - Лук»янової СВ., Солодовник О.Ф., при секретарі - Косюга Т.В.,

за участю - сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 9 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-і особи - Відділ опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Другова Валентина Анатоліївна, про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 9 липня 2009 року, яким в задоволенні її позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просила скасувати зазначене рішення і постановити нове, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин по справі та порушення норм матеріального права. Так, судом не враховано, що на момент укладення правочинів в спірному домоволодінні було зареєстровано 5 осіб, в тому числі й ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною. Між тим, в квартальному комітеті ОСОБА_3 видана довідка про реєстрацію в будинку тільки відповідача та її неповнолітніх дітей. До того ж, і в отриману в паспортному столі нову домову книгу, що видана відповідачу замість втраченої, внесені відомості про реєстрацію ОСОБА_3 з дітьми. Через вказане при укладенні договорів дарування та купівлі-продажу спірного будинку дозвіл на укладення угод був наданий виконкомом стосовно дітей відповідача. Що ж до дитини ОСОБА_5., то відносно неї такий дозвіл не видавався, тому її права порушені.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що власник спірного будинку ОСОБА_6 мала право на свій розсуд розпорядитись належним їй майном, а саме будинком АДРЕСА_1 тому права позивача та її доньки порушені не були.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

 Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що бабуся сторін - ОСОБА_6 - була власником жилого будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення Ленінського райсуду м. Донецька від 10.07.2007 року.

Згідно з договором дарування житлового будинку з надвірними побудовами від 17 серпня 2007 року (а.с.62) ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 вказаний житловий будинок.

16 квітня 2008 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_2, що підтверджено договором купівлі-продажу (а.с.56-58).

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім»ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім»ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів сім»ї на користування цим будинком.

З урахуванням викладеного, Апеляційний суд вважає, що є вірним висновок суду 1-ї інстанції про те, що права членів сім»ї власника будинку на об»єкт власності є похідними від прав самого власника.

Передбачаючи право власника житлового будинку на відчуження цього об»єкту, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов»язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членім сім»ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

 Враховуючи, що позивач не набула самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (ст. 810 ЦК України, ст.ст. 61, 64 ЖК України), доводи апеляційної скарги про порушення житлових прав її та доньки не ґрунтуються на законі і не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому також не можуть бути прийнятими до уваги.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 9 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.