Справа № 22-5366/2006р. Категорія 42
Головуючий в 1 інстанції Корекян Н.Р. Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Сукманової Н.В., при секретарі Таранець В.О., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Сніжнянської міської ради про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаного позову, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову, оскільки вважає, що викладенні в рішенні висновки суду не відповідають вимогам чинного законодавства.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги і просили про її задоволення, скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову, а представник виконкому Сніжнянської міської ради за довіреністю Мамєєва Ж.О. заперечувала проти доводів скарги,просила її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
26 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що на його розгляді знаходилися її звернення до КМ України та Секретаріату Президента України, яке було надіслано для розгляду в облдержадміністрацію, а від неї до відповідача про порушення при реформуванні та розпаюванні земель КСП „Міусський".
В цьому зверненні вона ставила питання щодо перевірки вказаних порушень прокуратурою за її участі.
За вказаними зверненнями нею було отримано від відповідача дві відповіді - від 5.08.2003 р. за зверненням до КМ України та від 17.11.2005 року за зверненнями до Секретаріату Президента Украаїни, але жодна з них не грунтувалася на перевірці прокуратурою за її участі вказаних нею фактів, на чому вона наполягала.
Таку перевірку відповідач взагалі не провів і обмежився відписками, в яких навіть не йшлося про предмет оскарження, оскільки в її зверненнямх йшлося про
оскарження нового документу в зрівнянні з її попередніми скаргами та предметом судового розгляду.
Таким неналежним на її думку, розглядом звернень відповідач спричинив їй моральну шкоду, у відшкодування якої вона просила суд стягнути на її користь 210000 грн.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 березня 2006 року в задоволенні позвоу відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що піддягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, на яку посилалася позивачка у обгрунтування заявленого нею позову про відшкодування моральної шкоди, така шкода відшкодовується особою, що її спричинила при встановленні факту її спричинення і вини в цьому вказаної особи.
Спричинення моральної шкоди позивачка пов'язувала з порушенням відповідачем ст.ст.7-18, 19 Закону України „Про звернення громадян" та ст. ст. 42,74 Закону України „Про місцеве самоврядування".
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна з сторін повинна доказати ті обставини, на які вона посилається у обгрунтування своїх вимог та заперечень.
При розгляді цієї справи ОСОБА_1 не було надано доказів і встановлено судом порушень відповідачем вимог визначених в позові законів та факту спричинення внаслідок цього позивачці моральної шкоди.
Зокрема, звернення ОСОБА_1, що надійшли з КМ України та Секретаріату Президента України розглянуто відповідачем у визначені законом строки і надано письмові відповіді за кожним з них (а.с.61-62, 65).
Та обставина, що розгляд цих звернень проведено відповідачем на його розсуд, а не в запропонований позивачкою спосіб, сама по собі не свідчить про порушення ним визначених в позові норм законів та про спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди.
Оскільки апеляційним судом не встановленоп порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення скарги та скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити; рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від ЗО березня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.