Справа №22ц-2167/09 Головуючий у 1-й інстанції: Тесля Б.І.
Категорія: 42 Доповідач в апел. інстанції: Зверхановська Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Бакуса В.Я., Зверхановської Л.Д.
при секретарі: Підлужній К.В.
з участю: представника Яворівської КЕЧ району Черника М.О., представника Старичівської сільської ради Яворівського району, відповідача ОСОБА_8, його представника Мацієвської А.І., третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суду задоволено позов Яворівської КЕЧ району та Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області до ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Визнано ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_9 В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, оскільки висновки суду суперечать дійсним обставинам справи. Так, належним позивачем по справі повинна бути тільки Старичівська сільська рада, а не Яворівська КЕЧ району. Крім того зазначає, що іншого житла крім спірної квартири він не має, не вибував з спірної квартири на інше постійне місце проживання, інтересу до квартири ніколи не втрачав. У м. Вінниці він ніколи постійно не проживав, що стверджується довідкою ПП «Мешканець». Незаконним вважає оскаржуване рішення ще і тому, що судом не залучено до участі у справі тих громадян, у яких він, на думку суду, проживав, виїхавши на інше постійне місце проживання.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Яворівського КЕЧ району та Старичівської сільської ради за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що ОСОБА_9. вибув на інше постійне місце проживання і тривалий час не проживає у спірному житловому приміщенні, фактично передавши право користування спірною квартирою іншим особам.
З таким висновком місцевого суду судова колегія погоджується з таких підстав.
Квартира АДРЕСА_1( колись АДРЕСА_5 належала Міністерству оборони України, Яворівській КЕЧ району до 1.11.2006 року, коли була передана Старичівській сільській раді Яворівського району Львівської області, що стверджується довідками Яворівської КЕЧ району, виконкому Старичівської сільської ради, актами прийняття - передачі основних засобів (т.1 а.с.13,26, 37,93,102).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9. зареєстрований у спірній квартирі з 09.12.1994 року, куди поселився згідно ордеру №569 від 10.10.1994 року, який був виданий йому на сім»ю із 4-х осіб (а.с.8, 12, 30, 202 т.1).
Всі інші члени сім»ї відповідача не живуть у спірній квартирі та зняті з реєстрації у ній 18.03.1997 року( т.1 а.с. 8)
Відповідно до ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім»ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім»я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім»ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
ОСОБА_9. вибув із квартири АДРЕСА_2 на постійне проживання в інший населений пункт, а саме у м. Вінницю, практично відразу після реєстрації у ній, про що свідчать такі докази.
Так, з 26.12.1994 року по 18.03.1996 року ОСОБА_9. проходив службу в органах внутрішніх справ УМВСУ у Вінницькій області, з 5.06.2002 року по 10.05.2005 року працював у ДП «Автотрейдінг - Вінниця», із 20.01.1995 року по 29.03.1996 року жив у квартирі АДРЕСА_3(т.1а.с.258, 254-256. т.2 а.с.ЗЗ).
У спірній квартирі з 2004 року живе сім»я ОСОБА_5, якому ОСОБА_9. довірив право розпоряджатися цією квартирою, що стверджується копією відповідної довіреності від 25.05.2004 року, актами обстеження квартири від 15.01.2006 року, 25.05.2006 року, 31.08.2006 року, 18.12.2006 року, згідно яких в даній квартирі сім'я ОСОБА_5 проживає з особистого дозволу ОСОБА_7, який в даній квартирі не проживає, його особистих речей в ній немає.
Існування значної заборгованості по комунальних платежах, яка існувала по даній квартирі на час поселення туди сім»ї ОСОБА_5, яку сплатили треті особи та оплата ними поточних рахунків за комунальні послуги з 2004 року також сплачували також підтверджує те, що відповідач ще у 1994 році вибув з неї.
ОСОБА_10 не намагався поселитися у спірну квартиру, не звертався до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні нею, а почав проявляти інтерес щодо даної квартири лише після звернення Яворівської КЕЧ району з даним позовом до суду, він живе та працює у м. Львові.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що відповідач не довів того, що він із спірної квартири не вибував на інше постійне місце проживання, а відтак не втратив право на користування цим житловим приміщенням.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.