УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3568/09
Головуючий в І інстанції - Черновськей Г. В
Категорія 48
Доповідач - Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: - Петренко І.О. суддів: - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі: - Шило С. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, про. визнання частково недійсним рішення виконкому, стягнення моральної шкоди та усуненні перешкод у користуванні спільною власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, Третя особа виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності на частину спадщини, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідачів, який неодноразово доповнювали, уточнювали і просили суд постановити рішення за такими вимогами:
визнати частково недійсним рішення Жовтневого райвиконкому № 450 від 01.08.2003 року в частині, яким визнане право власності за ОСОБА_9 на гаражі Б, В при будинку АДРЕСА_2;
розділити домоволодіння по АДРЕСА_1 у натурі між спадкоємцями -ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5 і
визнати за ними право власності на майно:
• - за ОСОБА_5 визнати право на кв. 1, вартістю 24231 грн, що складається з приміщень, 1-4; 1-5, вартістю 10953, 155 грн., приміщень, 1-1; 1-2(прибудова А з-І), вартістю 11472, 065 грн., приміщення 1-3 (тамбур «а-1»), вартістю 1235, 153 грн., ганку «а2», вартістю 570, 071 грн.; гараж «Б» з підвалом, вартістю 10739 грн.; 1/3 туалета «Г», вартістю 1218 /3 = 406 грн.; 1/3 огороджень, вартістю 5918/3=1972, 66 грн.; 1/3 мощень, вартістю 2046/3=682 грн., що становить 38436, 66 грн/108455 грн.= 35, 44 частки від домоволодіння по вул. Горяний № 67 у натурі.;
• - за ОСОБА_6 визнати право на кв. 2, вартістю 19516 грн., що складається з приміщень 2-5, 2-6, вартістю 824, 664 грн., приміщень, 2-2, 2-3, 2-4 (прибудова «А-I»), вартістю 7501, 059 грн. приміщення 2-1(веранда «а-1»), вартістю 1347, 218 грн., льоху(під «А-1»), вартістю 2192, 58 грн., навісу, вартістю 233, 875 грн.; гараж «В», вартістю 5623 грн.; 1/3 туалету «Г», вартістю 1218/3 = 406 грн.; 1/3 огороджень, вартістю 5918/3=1972, 66 грн.; 1/3 мощень, вартістю 2046/3=682 грн., що становить 28605, 66 грн./108455 грн.=26, 37/100 часток від домоволодіння в натурі.;
• - за ОСОБА_5 визнати право на кв. З, вартістю 37946 грн., що складається з приміщень 3-3, 3-5, частини 3-4, вартістю 6397, 461 грн., приміщення 3-4 (добудування), вартістю 3776, 11 грн., приміщень 3-1, 3-2 (прибудова «А-1»), вартістю 6192, 82 грн., навісу, вартістю 250, 928 грн.; 1/3 туалету «Г», вартістю 1218 /З = 406 грн.; 1/3 огороджень, вартістю 5918/3=1972, 66 грн.; 1/3 мощень, вартістю 2046/3=682 грн., що становить 41412, 66 грн./108455 грн. = 38, 18 часток від домоволодіння в натурі.;
• - стягнути з відповідача наступні видатки в справі: за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 754 відповідно до ухвали Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 18.04.2006 року у розмірі 880, 52 грн.; за проведення обстеження на наявність незаконної прибудови до кв. З, виконаному КП «ДМБТІ» відповідно до ухвали Жовтневого суду від 24.02.2006 року у розмірі 300 грн.;
• - Зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні спільною власністю, зобов’язати їх відновити туалет, який був розташований на земельній ділянці, зазначеній у технічному паспорті під літерою Г у домоволодінні АДРЕСА_1;
• - Усунути перешкоди користування ними житловим будинком шляхом відновлення (будівництва) туалету «Г» на місці зруйнованого за участю всіх трьох спадкоємців;
• - Визнати право власності на сарай «Д» за ОСОБА_6 з компенсацією вартості відповідних часток ОСОБА_5 й ОСОБА_5;
• - Визнати право власності на гараж «Б» - за ОСОБА_5; Визнати право власності на гараж «В» за ОСОБА_6
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2009 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради № 450 від 01 серпня 2003 року в частині надання правомочності самовільному будівництву сараю Д, гаражів Б, В, збудованих померлою ОСОБА_9 в домоволодінні по АДРЕСА_1. Визнано право власності в порядку спадкування за заповітом: за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, що складає 21/100 частин та виділити йому її в натурі: за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2, що складає 25/100 частин та виділити йому її в натурі; за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3, що складає 38/100 частин та виділити йому її в натурі. Дворові споруди, вбиральню, огорожі, мостіння залишити у спільному користуванні всіх співвласників. Зобов’язано ОСОБА_5, ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні спільною власністю, зобов’язати їх відновити туалет, який був розташований на зеленій ділянці, зазначеній у технічному паспорті під літерою «Г» у домоволодінні АДРЕСА_1. В іншій частині у задоволенні основного позову відмовлено. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В додатковому рішенні від 29 квітня 2009 року (т. 2 ар. сп. 108) суд вказує на забов"язання ОСОБА_5 знести самовільно зроблену їм прибудову до кв. З бд. А-1 по АДРЕСА_1 і привести земельну ділянку в первісний стан за його рахунок.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з апеляційною скаргою, у якій просять рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким: 1) Визнати частково недійсним і скасувати рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 450 від 01 серпня 2003 року в частині визнання права власності на гаражі Б, В, за ОСОБА_9 в домоволодінні по вул. Горяній № 67 у м. Дніпропетровську (стосовно того, що вони збудовані померлою матір’ю). 2) Визнати за ОСОБА_5 право власності на гараж Б по АДРЕСА_1 і визнати його частку в натурі з врахуванням гаражу Б. 3) Визнати право власності на гараж В і сарай Д по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 і визначити його частку в натурі з врахуванням гаражу В і сараю Д. 4) Стягнути з ОСОБА_6 по 1/3 частини вартості сараю Д на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_5 5) Зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні їм житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою при ньому, зобов’язавши відповідача знести самовільно збудовану їм прибудову до квартири НОМЕР_1 та квартири НОМЕР_2 будинку «А-1» по АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку у первинний стан за його рахунок. 6) Стягнути з відповідача на їх користь в рахунок моральної шкоди у розмірі 5000 грн. кожному.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі, з наступних підстав.
Згідно до положень ст. 213 ЦПК України суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановляє рішення на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи домоволодіння АДРЕСА_1 належало матері сторін по справі ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 березня 1980 року та свідоцтва на право власності від тієї ж дати (т.1 ар. сп. 8, 15, 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла (т.1 ар. сп. 18) і згідно до її заповіту (т.1 ар. сп. 17) вона заповідала кв. 1 в АДРЕСА_1 - сину ОСОБА_5, кв. 2 в тому ж будинку - сину ОСОБА_6, кв. З в тому ж будинку - сину ОСОБА_5
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська від 1 серпня 2003 року за № 450 (т. 1 ар. сп. 19) було надано правомочності самовільному будівництву і, зокрема сараю Д, гаражам Б та В.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивачі за головним позовом ставили питання про визнання частково недійсним вище вказаного рішення і, зокрема в частині визнання права власності за померлою ОСОБА_9 на гаражі Б та В і просили постановити рішення про визнання за ними права власності на ці будови. Відносно будови сараю Д позивачі за первинним позовом неодноразово змінювали свої вимоги і остаточно просили визнати право власності на нього за ОСОБА_6 з забов"язанням його сплатити компенсацію 1\3 частини вартості його двом другим спадкоємцям, однак, не відмовились від поданих раніше вимог.
Позивачі за первинним позовом також просили визнати за ними право власності і на відповідні квартири, що розташовані в будинку спірного домоволодіння, з переліком приміщень, з яких вони складаються, оскільки частина із них була прибудована, самовільно збудована, а згодом, вищевказаним рішенням виконкому узаконені.
Окрім того, в позовній заяві від 20 листопада 2007 року (т.2 ар. сп. 1-5) позивачі ставили питання про розділ домоволодіння в натурі між спадкоємцями, однак, дане питання не вивчалось, по справі додаткова судова експертиза не призначалась і перед спеціалістами не було поставлено питання про можливість такого розділу в натурі як будівель, так і земельної ділянки, в мотивувальній частині рішення висновки суду з даного питання відсутні.
У відповідності до роз"яснень що містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 року з наступними змінами та доповненнями суд при поділі жилого будинку забов"язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також які підсобні будівлі передаються власнику. Суд постановляючи оскаржуване рішення данні вимоги не виконав і в порушення вимог ст.. 1 ЦПК України спір сторін по суті не вирішив.
Оскільки суд фактично не розглянув заявлені позовні вимоги в повному обсязі і виправити цей недолік шляхом ухвалення додаткового рішення не можливо, апеляційний суд вважає, що необхідно, на підставі п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати і справу направити на новий розгляд.
Окрім того, постановивши оскаржуване рішення і залишивши всі дворові споруди, вбиральню (, яка на час розгляду справи була відсутня), огорожі, мостіння в спільному користуванні всіх співвласників суд не вирішивши спір по суті, в порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог як по первинному позову, так і по зустрічному, оскільки такий варіант обома сторонами не передбачався.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово доповнювали і уточнювали свої позовні вимоги. Зокрема 29 травня 2007 року вони надали до суду позову заяву в порядку ст.. 31 ЦПК України, в якій вказали відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_5 і просили постановити рішення про усунення перешкод користування житловим будинком та земельною ділянкою шляхом відновлення розібраного туалету в домоволодінні АДРЕСА_1 (т. 1 ар. сп. 203-204). Судом було прийнято до розгляду дану позовну заяву, ОСОБА_8, який фактично проживає в спірному домоволодінні, однак, права власності в ньому немає, допитувався в суді, хоча ухвали про його залучення в матеріалах справи немає і рішенням суду за даними обставинами останній забов"язаний з ОСОБА_5 відновити розібраний туалет. При цьому правові підстави як залучення ОСОБА_8 до участі в справі, так забов"язання його вчинити певні дії в рішення не зазначені.
Окрім того, в постановленому 3 квітня 2009 року рішення суд вказав, як вище зазначено, що задовольняється частково як первинна позовна заява, так і зустрічна, а в задоволенні решти вимог - відмовлено. Однак, по заяві ОСОБА_5 та ОСОБА_6 29 квітня 2009 року судом було постановлено додаткове рішення, яким ОСОБА_5 забов"язано знести самовільно зроблену їм прибудову до кв. З буд. А-1 по АДРЕСА_1 й привести земельну ділянку за його рахунок. Виходячи з положень ст.. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення в передбачених законодавством випадках. Оскільки в рішенні суду від 3 квітня 2009 року було зазначено, що в задоволенні решти позовних вимог, які були заявлені відмовлено, вважати обгрунтованим ухвалення вищевказаного додаткового рішення не можна.
Керуючись ст.. ст. 303, 307, 311 ч. 1 п.5, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2009 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.