Справа №22ц-22367/2009     Головуючий в 1-й інстанції Грищенко Н.М.

Категорія - 26 (111)     Доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді -     Неклеси В.І.

суддів -     Зубакової В.П., Соколан Н.О.

при секретарі -     Чубіній А.В.

за участю:     представника позивача ОСОБА_1,    

представника відповідача - Лутоніної Надії Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2009 року у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1989 року по 2008 рік він працював на шахті «Батьківщина» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в якості електрослюсаря чергового та з ремонту гірничого устаткування, підземного прохідника.

25 жовтня 2003 року при виконанні трудових обов»язків з ним стався нещасний випадок на виробництві,  про що складено акт форми Н-1.

В результаті трудового каліцтва він отримав травму 3-го пальця правої кисті. Первинним висновком МСЕК від 23.12.2003 року йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 10%. При подальших переоглядах відсоток втрати працездатності не змінювався і висновком МСЕК від 24.11.2008 р. втрата професійної працездатності у розмірі 10% йому встановлена безстроково.

Вважає, що відповідачем йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 125 тис. грн. та просив суд стягнути цю суму з Відділення Фонду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2009 року позовна заява ОСОБА_3 задоволена частково.

Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., в решті позову відмовлено. Стягнуто з Відділення Фонду 1,50 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Інші судові витраті віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки    судом порушено норми матеріального і процесуального права.

В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності моральної шкоди та розрахунків розміру такої шкоди; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди, так як довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є лише підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не підтверджує факту її заподіяння; при вирішенні питання про розмір моральної шкоди суд не звернув уваги та той факт, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду. Крім того, судом не взято до уваги, що дія абзацу четвертого, статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» призупинена на 2006 рік і на 2007 рік застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку. Судом у рішенні не наведено ніяких мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про відшкодування моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 просить постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 10.01.1989р. по 20.04.2008 р. працював на шахті «Батьківщина» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в якості електрослюсаря чергового та з ремонту гірничого устаткування, підземного прохідника та був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки, (а.с.4-6).

25.10.203 року при виконанні трудових обов'язків ОСОБА_4 був травмований, у зв'язку з чим було складено акт № 24 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 28.10.2003 року та акт № 24 за формою Н-5 розслідування нещасного випадку на виробництві від 28.10.2003р. (а.с.7-10). Згідно Акту форми Н-5 від 28.10.2003 р. розслідування нещасного випадку позивача не визнано винним у нещасному випадку.

В результаті трудового каліцтва він отримав травму 3-го пальця правої кисті. Первинним висновком МСЕК від 23.12.2003 року йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 10%. При подальших переоглядах відсоток втрати працездатності не змінювався і висновком МСЕК від 24.11.2008 р. втрата професійної працездатності у розмірі 10% йому встановлена безстроково.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним трудовим каліцтвом.

Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачу вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено  на Фонд соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим ним трудовим каліцтвом встановлений в судовому засіданні. Позивач переніс операцію, йому було ампутовано кінцеву нігтьову фалангу 3 -го пальця правої кисті, змінився його характер, він відчуває незручності в повсякденному житті, ампутованої фаланги не вистачає для виконання повноцінних функцій руки, постійно відчуває себе неповноцінною людиною, постійно соромиться зовнішнього виду травмованої руки, переносить моральні страждання та переживання, порушено звичайний для нього спосіб життя, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обов'язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди є необгрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.

Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 p., якими зокрема встановлено, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у грудні 2003 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік - дію цих норм припинено.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.

За таких обставин, враховуючи, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем травм, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 10 000 грн. до 5 000 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2009 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 -змінити, зменшивши цей розмір з 10 000 грн. до 5 000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.