Справа № 22ц-1573/09
Головуючий у першій інстанції: Суховаров А.В.
Категорія:.33
Суддя-доповідач: Дерев'янко О. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Дерев'янка О.Г.,
Суддів: Красвітної Т.П., Осіяна О.М. ,
при секретарі Горобець К.В.,
розглянувши в судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу
за апеляційними скаргами Державного казначейства України та прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська, до апеляційної скарги якої приєдналося Дніпропетровське міське управління УМВС України в Дніпропетровській області на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровського міського управління УМВС України у Дніпропетровській області, прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і застосування запобіжного заходу підписки про невиїзд,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, посилаючись на кримінальне переслідування його за порушеною за ст. 186 КК України кримінальною справою, під час провадження якої відносно нього застосовувався запобіжний захід, та яка закрита з реабілітуючих підстав, у зв'язку з чим він пережив душевних страждань і хвилювань, що складають його моральну шкоду, тому заявник просив суд визначити йому відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету в сумі 30 000, 00 грн.
Ухвалами Ленінського районного суду від 22 червня 2007 року та від 31 жовтня 2007 року відповідач - УМВС у Дніпропетровській області, якого спочатку зазначив позивач, був замінений на Дніпропетровське міське управління УМВС України у Дніпропетровській області та в якості співвідповідачів у справі були залучені прокуратура Ленінського району м. Дніпропетровська та Державне казначейство України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2008 року позов було задоволено частково, зобов'язано Державне казначейство України виплатити з державного бюджету України 25 000, 00 грн. на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної коди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2008 року ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2008 року була скасована та в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду України від 28 січня 2009 року ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2008 року була скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційних скаргах Державне казначейство України, прокуратура Ленінського району м. Дніпропетровська, до апеляційної скарги якої приєдналося ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, в зв'язку з чим Державне казначейство України ставить питання про скасування ухвали місцевого суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі, прокуратура Ленінського району м. Дніпропетровська ставить питання про скасування ухвали місцевого суду та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області просить скасувати ухвалу місцевого суду і ухвалити нове судове рішення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала місцевого суду підлягає зміні, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що заявник на підставі ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 з наступними змінами, має право на відшкодування шкоди, завданої незаконним карним переслідуванням, з моменту порушення кримінальної справи до день винесення судового рішення, в розмірі, що відповідає сумі 25 000, 0 грн.
Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що 04 травня 2002 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 порушена кримінальна справа за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України - грабіж.
03 вересня 2002 року кримінальна справа перекваліфікована на ч.3 ст. 186 КК України - грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або такий, що завдав значної шкоди потерпілому.
05 вересня 2002 року порушена кримінальна справа за звинуваченням особисто ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.
11 січня 2003 року відносно ОСОБА_3, як підозрюваного, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а також розпочато проведення процесуальних дій як з підозрюваним, а 14 січня 2003 на його майно накладений арешт.
16 січня 2003 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та передано кримінальну справу з обвинувальний висновком до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2003 року кримінальна справа повернута на додаткове розслідування.
Постановою Ленінського РВ ДМУ від 10 червня 2004 року кримінальна справа за обвинуваченим ОСОБА_3 за ч.3 ст. 186 КК України закрита, а його дії перекваліфіковані на ст. 356 КК України.
Постановою слідчого Ленінського РВ ДМУ від 30 червня 2005 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 було закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю у його діях складу злочину. Зазначена
Постанова була скасована постановою заступника прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська від 30 червня 2005 року.
Після проведення слідчих дій постановою слідчого Ленінського РВ від 14 жовтня 2005 року було закрито кримінальну справу за п.2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, за недоведеністю участі у вчиненні злочину. Зазначена
Постанова скасована постановою від 05 вересня 2006 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2007 року була скасована
Постанова заступника прокурора про скасування постанови про закриття кримінальної справи від 05 вересня 2006 року.
Постановою заступника прокурора Ленінського району знову була скасована
Постанова слідчого від 14 жовтня 2006 року про закриття кримінальної справи.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2008 року, була скасована
Постанова заступника прокурора Ленінського району від 07 вересня 2007 року про скасування постанови про закриття кримінальної справи.
Відповідно до довідки УІТ УМВС України в Дніпропетровські області від 28.09.2007 ОСОБА_3 продовжує обліковуватисьяк особа, що притягується до кримінальної відповідальності за ч.3 свт.186 КК України, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 11, 12, 31)
Внаслідок незаконних дій ОВС та прокуратури впродовж п'яти років заявник вимушений був доводити правоохоронним органам свою невинуватість, безпідставно був позбавлений свободи пересування, не мав можливості влаштуватися на роботу, утримувати сім'ю, виїхати за кордон, його родичі через це відносяться до нього з підозрою, не спілкуються, що спричинило йому значних душевних страждань і хвилювань.
Зазначені обставини стверджуються матеріалами справи, відповідними довідками та показами свідків.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Відповідно до частини 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною 1 ст. 13 Закону, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 ст. 12 Закону.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з частиною З ст. 13 Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи встановлено факт заподіяння заявнику моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, 4 завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженим Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства Фінансів України від 04.03.1996 №41.
Проте вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд помилково прийшов до висновку про період, за який повинно бути проведено відшкодування, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 незаконно перебував під карним переслідуванням з 04 травня 2002 року по 10 січня 2008 року, тобто до моменту набрання чинності постановою слідчого Ленінського РВ ДМУ про закриття кримінальної справи з реабілітуючих підстав.
Визначаючи розмір моральної шкоди колегія суддів бере до уваги те, що сума стягнутої моральної шкоди та наведені заявником розрахунки такої шкоди відповідатимуть засадам розумності, виваженості й справедливості, відповідатимуть характеру та обсягу страждань, яких завдано ОСОБА_3 внаслідок їх безпрецедентної тривалості, вимушених змін у житті заявника, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, заподіяних заявнику незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, обранням запобіжного заходу, арештом майна.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди в сумі 19761, 50 грн. є достатнім і обґрунтованим для відновлення порушених життєвих та ділових зв'язків, виходячи з визначеного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 32, 70) за кожен місяць перебування під
кримінальним переслідуванням (виходячи з наступного розрахунку:
01.05.2002-01.06.2002 = 140.0x2 -16, 5 =263, 50; 01.01.2006-01.06.2006 = 350, 0x6 = 2100, 0
1. 01.07.2002 - 01.12.2002 = 165, 0x6 = 990, 0; 01.07.2006-01.11.2006 = 375, 0x6 = 2250, 0
1. 01.01.2002 - 01.11.2003 = 185, 0x11 = 2035, 0; 01.12.2006-01.03.2007 = 400, 0x4 =1600, 0 01.12.2003 - 01.08.2004 = 205, 0x9 =1845, 0; 01.04.2007-01.06.2007 = 420, 0x3 = 1260, 0 01.09.2004-01.12.2004 = 237, 0x4 =948, 0; 01.07.2007- 01.09.2007 = 440, 0x3 = 1320, 0 01.01.2005 -01.03.2005 = 262, 0x3 =786, 0; 01.10.2007-01.12.2007 = 460, 0x3 = 1380, 0 01.04.2005 - 01.06.2005 = 290, 0x3 = 870, 0; 01.01.2008 -10.01.2008 = (515, 0/31)х10 = 166, 0, 01.07.2005-01.08.2005 = 310, 0x2 = 620, 0 всього за підсумком - 19761, 50грн 01.09.2005-01.12.2005 = 332, 0x4 = 1328, 0
Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди та зменшення її суми до 19761, 50 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги Державного казначейства України та прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська, до апеляційної скарги якої приєдналося Дніпропетровське міське управління УМВС України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2008 року змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 19761 (дев'ятнадцяти тисяч сімсот шістдесят одної) грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двох місяців може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.