Справа № 4470     Головуючий 1 -ї інстанції Брежнєв О.А.

Категорія-24     Доповідач - Єлгазіна Л.П

УХВАЛА
Іменем України

30 червня 2009 року     м.  Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого-судді Зубової Л.М.  Суддів- Єлгазіної Л.П.,  Рецебуринського Ю.Й. При секретарі- Лєдовській О.М.  за участю сторін: представника позивача Купирьова М. Є.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого Акціонерного Товариства „ Український мобільний зв, язок" на заочне рішення Київського районного суду м.  Донецька від 03 березня 2009року по справі за позовом Закритого Акціонерного Товариства „ Український мобільний зв, язок" до ОСОБА_3 - про стягнення суми за договором про надання послуг стільникового зв, язку .

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Київського районного суду м.  Донецька від 03 березня 2009року - позовні вимоги ЗАТ „УМСІ" задоволені частково.

Суд першої інстанції виходив з того,  що 11.03.2006 року між позивачем та відповідачкою був укладений договір № 2751130/1.11389805 на подання послуг стільникового радіотелефонного зв, язку та додаткова угода.

Відповідно до п.2.4.2.Договору відповідач зобов, язався вчасно сплачувати щомісячну абонплату ,  а також внесення абонплати у випадку припинення надання послуг у зв, язку з несплатою попередніх рахунків.

Суд першої інстанції встановив,  що відповідач припинив оплату рахунків УМЗ з 14.03.2006 року,  у зв, язку з чим виникла заборгованість у розмірі 418, 32гривень.

На підставі п.1.2.Додаткової угоди до зазначеного договору,  позивач нарахував відповідачу штраф із розрахунку 1, 92 гривні за кожний день,  що лишився до закінчення дії терміну договору у розмірі 1 259, 52 гривень. Керуючись  ст. 258 ЦК України суд першої інстанції  застосував позовну давність у один рік до вимог про стягнення штрафу.

Закрите Акціонерне Товариство „ Український мобільний зв, язок",  не погодившись із судовим рішенням,  принесли апеляційну скаргу на вказане судове рішення ,  в якій посилаються на те,  що суд першої інстанції не взяв до уваги,  що додаткова угода є договірною санкцією,  якою передбачено строк позовної давності до стягнення штрафу у три роки,  що сторони не заявляли клопотання про її застосування відповідно до  ст. 267 п.3 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції просили змінити і задовольнити їхні позовні по суті заявлених позовних вимог щодо стягненні штрафної санкції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримали апеляційну скаргу по викладеним обставинам,  просили задовольнити,  відповідачка у судове засідання не з, явилася,  про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю- доповідача,   перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги,  судова колегія вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно CT..303 п.1,  3 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,  якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,  які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Суд першої інстанції,  частково задовольняючи позовні вимоги,  дійшов висновку ,  що між позивачем та відповідачкою 11.03.2006 року був укладений договір № 2751130/1.11389805 на надання послуг стільникового радіотелефонного зв, язку та додаткова угода на відповідних умовах,  з якими погодилися сторони. У мови договору відповідачка частково не виконала,  тому суд стягнув зазначені суми.

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо,  оскільки із текста договору вбачається,  що зазначений договір було укладено від З AT „Український мобільний зв, язок „ директором ТОВ „Телетон „ Аріскіною С. А. (а.с.  4-6) Договір посвідчено та підписано саме директором ТОВ „Телетон „ Аріскіною С. А. з посиланням на договір №20 -ДП від 01.11.2004 року,  який в матеріалах справи відсутній (а.с. 4). Зазначена юридична особа до участі у справі не притягалася,  хоча договірні відносини виникли саме у ТОВ „Телетон „ та відповідачкою .

Суд першої інстанції не встановив правовий статус зазначеної юридичної особи та не витребував довідки про реєстрацію зазначених юридичних осіб,  оскільки позовні вимоги заявлені від імені позивача ЗАТ „УМЗ",  а всі копії документів завірені печатками Східно - територіального управління ,  відокремленого підрозділу,  документи про правовий статус якого також відсутні.

Суд першої інстанції,  постановляючи судове рішення,  не звернув уваги на вимоги  ст.  169 ЦПК України ,  відповідно до якої суд відкладає розгляд справи в межах строків,  встановлених  ст. 157 цього Кодексу ,  у разі:

п.1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь - кого з інших осіб,  які беруть участь у справі,  про яких нема відомостей,  що їм вручені судові повістки. п.4)  якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача,  повідомленого належним чином,  або причину неявки буде визнано неповажною,  суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( постановляє заочне рішення ) Порядок вручення  судових повісток  встановлено  ст. 76 ЦПК України,  відповідно до ч. 1 названого закону,  судові повістки,  адресовані фізичним особам,  вручаються їм під розписку,  а юридичним особам - відповідній службовій особі,  яка розписується за одержання повістки.

Якщо особу,  якій адресовано судову повістку,  не виявлено в місці проживання,  повістку під розписку вручають будь - кому з повнолітніх членів сім, ї,  які проживають разом з нею,  а за їх відсутності - відповідній жилово - експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування (ч.3).

В матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про належне вручення судової повістки відповідачці,  а маються лише листи про повідомлення відповідачки ,  з зазначенням дати розгляду справи,  що не передбачено законом. (а.с.  16, 20, 22).

Крім того,  по справі постановлене заочне рішення,  заочний порядок розгляду справ регламентовано  ст. 224-227 ЦПК України. Проте суд,  не маючи відповідного повідомлення від відповідачки про час та місце розгляду справи постановив заочне рішення (а.с. 24-26)

Згідно  ст. . 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цим кодексом ( ст. 10 ч.3. ЦПК України).

У зв, язку з наведеним,  у позивача відсутні правові підстави для вимог про стягнення з відповідачки грошових коштів,  а судом не встановлено дійсних правовідносин між сторонами,  не встановлено юридичну особу,  якій належить зазначена вимога,  копії наданих документів завірені неналежною юридичною особою. В позовній заяві не зазначені засоби зв, язку юридичної особи,  відсутні такі дані і в довідковому бюро.

Судова колегія вважає,  що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до  ст.  311 п.3 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд,  якщо справу розглянуто за відсутності будь - кого з осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином не повідомлених про час та місце судового засідання..

Керуючись  ст. . 303,  311 п.3, 319 ЦПК України,  апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого Акціонерного Товариства „ Український мобільний зв, язок"- задовольнити частково .

Заочне рішення Київського районного суду м.  Донецька від 03 березня 2009року -скасувати і справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.