Справа №22-1964     Головуючий у 1-й інстанції -Сидорак Б.Г.

Категорія:24     Доповідач в апел. інстанції - Курій Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: Павлишина О.Ф.

суддів: Курій Н.М., Мікуш Ю.Р.

при секретарі: Гарванко М.М.,

з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області 05 грудня 2008 року за позовом МКП «Жидачівське управління будинками» про стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової території,

встановила:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, солідарно на користь МКП " Жидачівське управління будинками", 1232 грн. 28 коп. заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової території та судові витрати по справі. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 покликаються на те, що рішення суду суперечить нормам чинного законодавства України та не відповідає фактичним обставинам справи. Просять рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Стверджують, що Договір про участь у витратах на утримання будинку та при будинкової території від 09.12.1993 року, на який послався Позивач у своїй позовній заяві, є не дійсним, оскільки не приведений у відповідність до Закону України " Про житлово-комунальні послуги" до 1 січня 2006 року, відтак втратив чинність, а нового договору позивач з відповідачами не уклав. В проекті договору, надісланого апелянтам немає конкретного переліку послуг які мають надаватись як їх будинку, так і квартирі, крім того до договору не надано копії рішення про строки виконання робіт та послуг, вимоги до їх якості, а тому вони не могли підписати такий договір. Сума, яку позивач хоче незаконно стягнути не підтверджується жодним документом, що ставить під сумнів її виникнення. Позивач не вказав перелік робіт у будинку які нібито були виконані, які би мали підтверджуватися кошторисами, актами технічних та планових оглядів та іншого роду документами встановлені законом. Крім цього позивач у позовній заяві конкретно не вказав за який період він хоче стягнути заборгованість, чим порушує Закон і цим приховує факт, про стягнення коштів за строк, позов давності на який вже минув. Зазначає, що позивач безпідставно посилався у своєму позові на ст.68 Житлового кодексу, що регламентує оплату за квартиру та комунальні послуги при умові оренди квартири, а не квартири, що є у власності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково - в межах строку позовної давності, суд вірно виходив з того, що між сторонами фактично існують договірні правовідносини, за якими відповідачі по справі отримували послуги по утриманню житла та прибудинкової території, а покликання відповідачів на те, що жодні послуги позивачем не надаються необгрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Крім цього, відповідачі від надання позивачем послуг не відмовлялися, що ствердила апелянт в засіданні колегії, тому безпідставними є доводи апелянта щодо неналежної якості послуг, оскільки такі жодними доказами не стверджуються.

Вирішуючи спір, суд фактично виходив з вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року, згідно з якими власники приватизованого житла зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов"язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, а покликання позивача та суду на ст.68 ЖК України, відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України на правильність висновків суду щодо необхідності стягнення з відповідачів суми заборгованості не впливає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального закону, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.1 п.1 ст.307, ст. 308, ч.1.п.1.ст.314, ст.315    ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну   скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області 05 грудня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.