Справа №22ц-21963/2009     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 79 (І)     Черкасенко Т.Г.

Доповідач - Михайлів Л.В.

УХВАЛА

08   грудня   2009   року   колегія   суддів   судової  палати   у   цивільних   справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:    Митрофанової Л.В.

суддів:     Михайлів Л.В., Соколан Н.О.

при секретарі:     Рачук Я.І.

за участю: боржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2009 року про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 боргу.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2009 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті поданої ним заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати, постановити ухвалу про прийняття заяви про видачу судового наказу та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на незаконність ухвали суду від 06.08.2009 року, оскільки підстави для відмови у прийнятті поданої ним заяви про видачу судового наказу відсутні у зв'язку з відсутністю спору про право між ним та боржником.

Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя першої інстанції виходив з того, що між заявником ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_2 існує спір про право, оскільки згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обгрунтованим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимоги, які грунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 100 ЦПК України, у прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути відмовлено, коли із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги в заяві про видачу судового наказу ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі, підтвердженням чого є розписка за підписом боржника, відповідно до якої ОСОБА_2 10.01.2007 року позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15000 грн. зі строком повернення 01.10.2007 року (а.с. 4).

Як пояснив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, він оспорює факт передачі йому ОСОБА_3 грошей, а розписка написана ним під тиском знайомого заявника ОСОБА_3 з приводу чого він звертався до правоохоронних органів.

На   підставі   вищевикладеного,   колегія   суддів   дійшла   висновку,   що   судом постановлена ухвала з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.