Справа №22ц-2438/09 Головуючий у І інстанції: Федитник І.Д.
Категорія: 15 Доповідач: Крайник Н.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І. суддів: Крайник Н.П., Кота І.Н. при секретарі: Балюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 13 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , встановлення огорожі на попередньому місці та засипання канави, -
встановила:
19 травня 2008 р. ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому просив ухвалити рішення, яким зобов»язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні його прибудинковою земельною ділянкою шириною 4 м, довжиною 50 м, площею 200 кв.м, перенести огорожу на попереднє місце та засипати канаву, викопану на його земельній ділянці та зобов»язати відповідача не чинити йому перешкод у спорудженні огорожі на межі, що розмежовує їх земельні ділянки в с.Яблунів Турківського району Львівської області.
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 13 травня 2009 р. в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд при ухваленні рішення неповно з"ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого постановив незаконне рішення.
Зокрема зазначає, що з 1971 р. на підставі договору купівлі-продажу будинку від 29.10.1971 р. є власником будинковолодіння у с Яблунів Турківського району Львівської області. З часу придбання будинку, тобто з 1971 р. по 1981р. користувався земельною ділянкою такого розміру, як і попередній власник будинку. Рішенням Нижнє-Висоцької сільської ради № 55 від 19.12.1981 р. та рішенням Турківської районної ради № 54 від 19.02.1982 р. відповідачу ОСОБА_2 за рахунок його земельної ділянки було виділено земельну ділянку площею 1090 кв.м для житлового будівництва та представниками Турківської районної архітектури на місці було встановлено межі земельної ділянки ОСОБА_2 Тоді ж, у 1982 р. на межі, яка розділяла його земельну ділянку та земельну ділянку ОСОБА_2 ним було встановлено металеву огорожу, яка простояла до 2008 року. В березні 2008 р. відповідач самовільно зніс встановлену ним огорожу, захопив частину його земельної ділянки і встановив свою огорожу, що підтверджується актом Нижнє-Висоцької сільської ради від 21.04.2008 р. Суд не прийняв вказаний акт до уваги, як не прийняв до уваги і покази свідків - голови Нижнє-Висоцької сільської ради та землевпорядника, які в судовому засіданні показали, що відповідач захопив частину його земельної ділянки. Суд зіслався на ситуаційний план розміщення земельних ділянок, однак розміри земельних ділянок відповідача, зазначені в ситуаційному плані, не відповідають розміру земельної ділянки, яка виділена відповідачу для будівництва у 1982 році. Згідно плану забудови земельної ділянки від 19.02.1982 р. відстань від житлового будинку відповідача до межі його земельної ділянки повинна становити 6,2 м. Однак ці дані суд не досліджував та відмовив в задоволенні його клопотання про виклик в судове засідання спеціаліста, який би міг суду пояснити в якому місці згідно плану забудови земельної ділянки повинна бути розміщена межа його земельної ділянки та земельної ділянки відповідача. Починаючи з 1982 року по 2008 рік, тобто на протязі 26 років, він користувався земельною ділянкою, яка межувала з земельною ділянкою відповідача і на межі цих земельних ділянок протягом 26 років стояла огорожа. З часу встановлення огорожі межі його земельної ділянки ніхто не оспорював, так як межа у 1982 році була встановлена представниками районної влади, а отже ця межа відповідала плану забудови земельної ділянки ОСОБА_2 Вважає, що ним доведено факт самовільного захоплення земельної ділянки ОСОБА_2
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, пояснення відповідача в заперечення скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.7 перехідних положень до Земельного Кодексу України в редакції 2002 року громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, районний суд прийшов до помилкового висновку, що позивачем не представлено доказів про самовільне захоплення його земельної ділянки відповідачем, а відповідач відповідно до рішення виконкому Нижнєвисоцької сільської ради від 19.12.1981р.№ 55, плану земельної ділянки та акту обміру земельної ділянки за 1995 рік правомірно користується земельною ділянкою площею 1090 кв.м по сусідству з позивачем та 25.03.2008 р. відповідно до плану його земельної ділянки встановив загорожу, що відповідає актам обміру земельних ділянок сторін за 1995 рік, ситуаційному плану розміщення земельних ділянок та акту від 22.08.2008 р.
В засіданні колегії встановлено, що земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку відповідачу ОСОБА_2 надана за рахунок присадибної ділянки позивача ОСОБА_1 рішенням зборів уповноважених колгоспу «Світанок» Турківського району від 23 січня 1981 р. «Про надання земельної ділянки гр.ОСОБА_2 на будівництво індивідуального жилого будинку в с Яблунів». (а.с.14)
Рішенням виконавчого комітету Нижнєвисоцької сільської ради народних депутатів від 19 грудня 1981 р. № 55 «Про затвердження рішення про виділення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на будівництво індивідуального житлового будинку в сЯблунів» затверджено рішення загальних зборів членів колгоспу про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку гр. ОСОБА_2 в с Яблунів площею 1090 кв.м. (а.с.15)
Згідно акта виносу в натуру плану земельної ділянки ОСОБА_2 від 17.03.1982 р. (а.с.14) земельна ділянка площею 1090 кв.м разом з закріпленими знаками передана присутньому при відводі забудовнику ОСОБА_2
В будівельному паспорті на будинковолодіння ОСОБА_2 в с Яблунів Турківського району зазначено, що площа земельної ділянки, відведена для будівництва житлового будинку становить 1090 кв.м., з чого можна зробити висновок, що відповідач ОСОБА_2 на законних підставах користується земельною ділянкою площею 1090 кв.м в с.Яблунів Турківського району Львівської області.
Відповідно до п.7 перехідних положень до Земельного Кодексу України в редакції 2002 року ОСОБА_1 є правомірним користувачем земельної ділянки площею 0,193 га для обслуговування будинку та земельною ділянкою площею 0,279 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться біля його житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки за даними погосподарської книги Нижнєвисоцької сільської ради він користується цією земельною ділянкою з 1971 року та саме за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 у 1982 р. відповідачу надано земельну ділянку під будівництво житлового будинку. З 1982 р. земельна ділянка ОСОБА_1 залишалася незмінною, спору щодо межі та розміру земельної ділянки між сторонами не виникало.
Зазначене відповідає даним абрису від 01 серпня 1995 р.( а.с.12), ситуаційному плану розміщення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в с Яблунів Нижнєвисоцької сільської ради Турківського р-ну ( а.с.40).
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу суміжної межі,яка розділяє земельну ділянку позивача, надану йому для ведення ОСГ та земельну ділянку відповідача, надану йому для будівництва індивідуального житлового будинку.
З акта комісії Нижнєвисоцької сільської ради Турківського району Львівської області від 21 квітня 2008 р. вбачається, що відповідач самовільно захопив частину земельної ділянки, закріпленої за господарством позивача шириною 4,00 м, довжиною 50 м, площею 200 кв.м. Внаслідок самовільного захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки ОСОБА_1 вона зменшилась на 200 кв.м. Крім цього ОСОБА_2 зніс огорожу ОСОБА_1 по периметру захопленої земельної ділянки, встановив нову огорожу та на захопленій частині земельної ділянки викопав канаву довжиною 50 м.
Згідно ситуаційного плану розміщення земельних ділянок гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в с Яблунів Нижнєвисоцької сільської ради Турківського р-ну ( а.с.40), та абрису (а.с.39), відстань від точки А до точки Б земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення ОСГ становить 56 м.
Актом від 22.08.2008 р (а.с.45), складеним на вимогу суду комісією в складі сільського голови, інженера-архітектора, спеціаліста управління природних ресурсів у Турківському районі, яка в роботі керувалася абрисами за 1995 рік та ситуаційним планом, встановлено, що при обмірах земельної ділянки ОСОБА_1 відстань від точки А до Б згідно ситуаційного плану станом на 22.08.2008 р. становить 49,6 м проти вказаної в ситуаційному плані відстані - 56 м, що дає підстави зробити висновок, що саме в цьому місці мало місце захоплення відповідачем ОСОБА_2 частини земельної ділянки позивача.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Нижньовисоцької сільської ради Турківського району від 01.07.2008 р. за житловим будинком ОСОБА_2, в АДРЕСА_1 (зі сторони спірної межі) рахується земельна ділянка для обслуговування житлового будинку в розмірі 0,134 га (а.с.13), що є більшою від площі земельної ділянки 1090 кв.м, наданої відповідачу рішенням виконавчого комітету Нижнєвисоцької сільської ради народних депутатів від 19 грудня 1981 р. № 55. Правовстановлюючі документи на площу земельної ділянки понад 1090 кв.м, у відповідача відсутні.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що в судовому засіданні безспірно встановлено факт захоплення відповідачем частини земельної ділянки позивача, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення огорожі на попередньому місці та засипання канави за довольнити частково. Зобов»язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні його земельною ділянкою. Зобов»язати ОСОБА_2 встановити огорожу за АДРЕСА_1 на попередньому місці та засипати канаву.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов»язання
ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спорудженні огорожі на межі , що розмежовує їх земельні ділянки в с.Яблунів Турківського району Львівської області відмовити.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309,ст. ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 13 травня 2009 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення огорожі на попередньому місці та засипання канави задовольнити частково.
Зобов»язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться АДРЕСА_1 .
Зобов»язати ОСОБА_2 встановити огорожу на попередньому місці.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.