Справа №22ц-2528 2009 р. Голов, у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Категорія: 30 Доповідач: Шашкіна С.А.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 вересня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого-судді Богонюка М.Я. Суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В. При секретарі: Борачок М.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27 січня 2009 року,-
вста повила:
Оскаржуваним рішенням позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 в користь позивачів 7 тис.913 грн.матеріальної шкоди, 1 тис. грн. моральної, 186 грн. державного мита, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 9 тис. 129 грн.56 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині солідарного стягнення шкоди скасувати та ухвалити нове про відмову в цій частині в позові, покликаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що він є власником транспортного засобу марки „Рено" на підставі свідоцтва про реєстрацію. Його брат - ОСОБА_5, керуючи автомобілем на автодорозі Львів-Самбір порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки „Део", яким керував ОСОБА_3 Постановою Залізничного районного суду від 20.05.2008 року ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу. При розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 свою вину визнав, в судовому засіданні при розгляді справи позов також визнав частково і не заперечував проти відшкодування завданої ним шкоди, а він, ОСОБА_6, визнаючи позов частково, лише визнавав обставини заподіяння шкоди позивачу ОСОБА_5. Вважає, що суд невірно поклав на них обох солідарно відшкодувати шкоду, в його діях жодного правопорушення немає, тому й не може нести відповідальність за шкоду, яка ним не була завдана.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання скарги і заперечення на скаргу ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки „Рено" номерний знак НОМЕР_1 12.04.2008 року на автодорозі Львів-Самбір порушив Правила дорожнього руху, а саме не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку ( мокре покриття), не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки „Део", яким керував ОСОБА_3, та у зв»язку із пошкодженням автомобіля заподіяв шкоду.
За вказане порушення Постановою Залізничного районного суду від 20.05.2008 року ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу. Обставини заподіяння шкоди внаслідок винних дій лише водія автомашини ОСОБА_5 сторонами не оспорюються.
Задовільняючи позов частково, суд поклав обов"язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у солідарному порядку як на ОСОБА_5, який керував автомобілем та вчинив правопорушення, так і на ОСОБА_6, який є власником автомобіля (джерела підвищеної небезпеки).
Однак такі висновки не відповідають матеріалам справи та суперечать вимогам закону.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником автомобіля марки « Рено» реєстраційний номер НОМЕР_1, що вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.06.2006 p., а на день вчинення ДТП 12 квітня 2008 року цим автомобілем володів та використовував ОСОБА_2 на законній підставі - на підставі запису про наявність у нього такого права в розділі «Особливі відмітки» у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а отже саме він і повинен нести відповідальність за завдану ним шкоду на підставі ч.2 ст.1187, ст. 1188 ЦК України.
Як вбачається із позовної заяви, позивачі не навели правових обґрунтувань необхідності покладення солідарної відповідальності на обох відповідачів за спричинення з вини ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, а також не вказано за які саме дії, при наявності винної особи, підлягають стягненню кошти на відшкодування шкоди саме з ОСОБА_2
Відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України солідарну відповідальність перед потерпілими несуть особи у разі, якщо шкода заподіяна із спільними діями або діями з єдністю наміру. Доводи позивача в судовому засіданні про те, що солідарна відповідальність має бути покладена й на ОСОБА_2 як власника транспортного засобу із врахуванням наявного у нього автомобіля, на який може бути накладено арешт і звернено виконання рішення, не ґрунтуються на вимогах закону.
Жодних правових підстав для покладення обов'язку солідарно відшкодувати шкоду немає і таких не встановлено судом.
За таких обставин, з урахуванням наведеного і вимог статтей 10, 60 ЦПК України та вказаних норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 313, 314 ч.2, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 січня 2009 року в частині покладення обов"язку відшкодувати шкоду на ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відмовити.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.