Справа № 22ц-5 054/09     Головуючий у суді 1 інстанції: Болоніна М.Б.

Категорія    44     Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 листопада 2009 року     Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Глущенко Н.Г. Суддів:     Гокова П.В., Перцової В.А.

При секретарі:     Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - КП "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська" про вселення та зміну умов договору найму жилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Вільногірського міського суду від 14 липня 2009 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням та задоволенні позову ОСОБА_3 про вселення і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вона посилається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і наданим доказам, які свідчать про те, що ОСОБА_3 тривалий час не проживає в спірній квартирі без поважних причин.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 1987 року по 26 серпня 1997 року (а. с. 6, 9, 76). 14 травня 1998 року ОСОБА_3 було видано ордер (а. с. ЗО) на трикімнатну квартиру житловою площею 59, 2 кв. АДРЕСА_1 на склад сім'ї із 4-х осіб, а саме: його, дружину - ОСОБА_2, сина - ОСОБА_4 та дочку дружини , яка згодом вибула із квартири. ОСОБА_4 помер 16 жовтня 2006 року (а. с 81). Договір найму житлового приміщення було укладено з ОСОБА_3 (а. с. 7-8).

З 1999 року ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає. Причиною цього стали неприязні, конфліктні відносини між ним та ОСОБА_2, а також, те, що її син -ОСОБА_5 у спірній квартирі спричинив йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами кримінальної справи № 1-102/99 по звинуваченню ОСОБА_5 за ст. 102 КК України і встановлені вироком Вільногірського міського суду від 13 липня 1999 року по цій справі.

На протязі 2000-2005 років з ОСОБА_2 в спірній квартирі періодично проживали її співмешканці, що вона не заперечувала у судовому засіданні та підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5

Даних про те, що ОСОБА_3 має інше постійного житло, немає.

 Апеляційний суд вважає, що за таких обставин, міський суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не проживав в спірній квартирі більше шести місяців з поважних причин, право користуватись нею не втратив і, керуючись ст. ст. 63, 71, 72 ЖК України, відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та задовольнив позов ОСОБА_3 про вселення до квартири.

Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2 щодо необгрунтованих висновків суду зводяться до переоцінки доказів, в той час, як, відповідно до ст. 212 ЦПК України, оцінює докази суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення міського суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

В решті рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вільногірсього міського суду від 14 липня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення в жиле приміщення і його вселенні залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.