Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - М’ясоєдової Т.М.,
- Даніла Н.М.,
при секретарі - Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” Будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” Будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
в жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) „Крименерго” Будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом № 77-к від 18.10.2001 року він прийнятий газоелектрозварником до ВАТ „Крименерго”, філія будівельно-монтажного управління „Крименергобуд”. В серпні 2009 року керівництво філії будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” в особі виконуючого обов’язки директора попередила його про наступне вивільнення. 21.09.2009 року на його адресу надійшла пропозиція про переведення на посаду електромонтера – линейщіка з монтажу високовольтних ліній з меншим окладом, від чого він відмовився. У той же день 21.09.2009 року наказом № 135-к його звільнено за ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України у зв’язку з скороченням чисельності працівників. З наказом про звільнення не згоден, оскільки йому не було запропоновано посаду газоелектрозварника 4 розряду, яка не підлягає скороченню, він має більш високий рівень кваліфікації – газоелектрозварник 5 розряду, тривалий безперервній стаж роботи на даному підприємстві та більш високу продуктивність праці, немає стягнень, має на утриманні неповнолітню дитину-інваліда. На підставі викладеного просив скасувати наказ № 135-к від 21.09.2009 року, поновити його на посаді газоелектрозварника, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 21.09.2009 року по день фактичного поновлення на роботі, 4000 грн., витрачених на лікування дитини та утримання сім’ї, які він вимушений був позичити у своїх знайомих, 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 25.03.2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково, наказ № 135-к від 21.09.2010 року визнаний незаконним та скасований, ОСОБА_2 поновлений на посаді газоелектрозварника 5 розряду Будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” з 21.09.2009 року та стягнуто з Будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” ВАТ „Корименерго” на користь позивача 20621 грн. 52 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати, у решті позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ВАТ „Крименерго”, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 77-к від 18.10.2001 року прийнятий на роботу на посаду газоелектрозварника 4 розряду філії будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” ВАТ „Крименерго”. Наказом виконуючого обов’язки директора БМУ „Крименергобуд” № 135-к від 21.09.2009 року ОСОБА_2 звільнений з посади у зв’язку зі скороченням чисельності штату працівників (ст. 40 п. 1 КЗпП України).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що скорочення чисельності штату працівників на підприємстві не було пов’язано з повною ліквідацією підприємства, ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини-інваліда ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого виховує без матері, а тому на правовідносини, що виниклі між сторонами, розповсюджується дія ст.ст. 186-1, 184 ч. 1 КЗпП України, відповідно до яких: гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків; звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права та у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення, відповідно до ст. 214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Проте зазначеним вимогам процесуального Закону рішення Бахчисарайського районного суду не відповідає.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 77-к від 18.10.2001 року прийнятий на роботу на посаду газоелектрозварника 4 розряду філії будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” ВАТ „Крименерго”, наказом № 29-к від 05.03.2005 року йому присвоєний 5 розряд газоелектрозварника. Наказом № 174-к від 24.10.2008 року ОСОБА_2 присвоєно суміжну професію електромонтера линещіка з монтажу повітряних ліній та контактної мережі 4 розряду.
Головою правління ВАТ „Крименерго” Г.І. Груба 26.06.2009 року виданий наказ № 318 про скорочення чисельності персоналу філії ВАТ „Крименерго” – БМУ „Крименергобуд” та попередження персоналу філії про скорочення чисельності працівників.
30.06.2009 року директором БМУ „Крименергобуд” Завгороднім А.В. виданий наказ № 63 про проведення з 01.09.2009 року скорочення чисельності штату працівників БМУ „Крименергобуд” та попередження усіх працівників БМУ про наступне скорочення. Згідно з відмітками у наказі, про наступне скорочення ОСОБА_2 попереджений 01.07.2009 року (а.с. 45), тобто більш ніж за два місяця до звільнення.
Також ОСОБА_2 запропоновано переведення на посаду електромонтера-линейщіка з монтажу повітряних ліній високого струму та контактної мережі 3 розряду з окладом 1292 грн. 21.09.2009 року позивач від переведення відмовився (а.с. 12), у зв’язку з чим наказом № 135-к від 21.09.2009 року в.о. директора БМУ А.В. Завгороднего ОСОБА_2 звільнено з посади газоелектрозварника 5 розряду БМУ № 2 з 21.09.2009 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням чисельності штату працівників.
Таким чином колегія суддів вважає, що вивільнення ОСОБА_2 здійснено відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 49-2, 36 п. 6 КЗпП України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_2 посилався на вимоги ст.ст. 40, 42, 232, 235, 237-1 КЗпП України.
Ухвалюючи рішення на підставі ст.ст. 186-1, 184 ч. 1 КЗпП України місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, відповідно до ст. 141 ч. 2 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов’язані виховувати дитину, статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ст. 166 ч. 1 п. 1 СК України, від обов’язків щодо виховання дитини звільняється особа, позбавлена батьківських прав.
Наявність в матеріалах справи рішення суду Кормянського району Гомельської області Республіки Бєларусь від 07.08.2001 року (а.с. 110) про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, не свідчить про виховування позивачем дитини без матері, оскільки суду не надані відомості про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав щодо дитини.
За таких підстав, враховуючи, що вимоги ст.ст. 184, 186 - 1 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються, обмежень щодо звільнення ОСОБА_2 у зв’язку з скороченням чисельності працівників на підприємстві не існувало, а позовні вимоги щодо відшкодування майнової та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, звільнення ОСОБА_2 здійснено з дотриманням вимог ст.ст. 49-2, 36 п. 6 КЗпП України, відповідно до ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України, рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 25 березня 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 300 ч. 2 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 24.10.2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” роз’яснено, що відкликати апеляційну скаргу можна до початку розгляду справи в апеляційному суді (до постановлення ухвали про призначення справи до розгляду – ст. 302 ЦПК).
Заява про відкликання апеляційної скарги, що подана до канцелярії суду під час розгляду справи в апеляційному порядку – 15.06.2010 року о 14 год. 25 хв., підписана від імені представника відповідача – Запорожця К.В., підпис представника належним чином не завірений, а залишення апеляційної скарги без розгляду процесуальним законодавством не передбачено, у зв’язку з чим підстав для повернення скарги або залишення її без розгляду, колегією суддів не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 309 ч. 1 п.п. 1, 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” Будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” задовольнити.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” Будівельно-монтажного управління „Крименергобуд” про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: