Справа 22 ц- 8030     Головуючий у 1 інстанції Бакуменко А.В.

Категорія 43     Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА

 Іменем України

14 жовтня 2009 року     Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Барсукової О.І., Лісового О.О.

При секретарі Баранові В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 липня 2009 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про стягнення заборгованості на надану теплову енергію, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про повернення сум, відшкодування моральної шкоди, зобов»язання укладення договору,

Встановив:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 липня 2009 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно стягнута заборгованість за опалення та гаряче водопостачання за період з серпня 2005 року по січень 2007 року в розмірі 326, 34 гривні, з ОСОБА_3 стягнутий судовий збір на користь позивача в розмірі 51 гривні, солідарно з відповідачів стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень, в задоволенні позовних вимог відповідачів відмовлено.

 В апеляційній скарзі відповідачі просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають доказам по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі проживають в квартирі, яка розташована в багатоквартирному будинку, отримують від позивача теплову енергію, по оплаті якої мають заборгованість. Суд не прийняв до уваги доводи відповідачів про відсутність договору між ними та позивачем, вважав, що оскільки відповідачі отримають теплову енергію, вони повинні здійснювати оплату. Суд дійшов до висновку, що заборгованість в межах позовної давності, з врахуванням пільг, які мають відповідачі та розміру опалювальної площі, становить 326, 34 гривні, та стягнув таку заборгованість на користь позивача.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача просив скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, доводи позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, статтею 68 ЖК встановлено, що наймач зобов»язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Вказані вимоги закону поширюються і на власників квартири, якими є відповідачі, стосовно до глави 6 Житлового кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачі у порушення зазначених вимог матеріального закону несвоєчасно і не в повному обсязі оплачували надані послуги за надану теплову енергію, тому стягнув на користь позивача 326, 34 гривні.

В апеляційній скарзі відповідачі посилаються на те, що позивачем, з яким необгрунтовано погодився і суд, неправильна визначена площа квартири, в якої вони проживають. Проте такі доводи скарги неспроможні. Суд взяв до уваги дані БТІ, згідно з якими загальна площа квартири становить 83, 3 кв.м., опалювальна площа становить 80, 5 кв. м., без врахування площі балкону, що відповідає вимогам Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630 Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом жилої площі квартири, яка була зазначена в ордері про надання жилого приміщення, висновки суду не спростовують.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення опалювальної площі квартири. Відповідно до зазначених Правил опалювальна площа (об»єм) квартири (будинку садибного типу)- це загальна площа (об»єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас. Позивачем

 саме таким чином визначена опалювальна площа квартири, посилання відповідачів на те, що слід було відрахувати з об»єму квартири приміщення: ванну кімнату, туалет тощо, загальною площею 5, 3 кв.м., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на положеннях зазначених Правил.

Встановлено, що відповідач та відповідачка ОСОБА_1 є особами, які мають пільги по 100-відсотковій знижки плати за комунальні послуги, на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідачка ОСОБА_3 як член сім»ї також має право на зазначену пільгу. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв.м. на кожну особу, таким чином, залишок площі, яка підлягає оплаті в квартирі відповідачів становить 7 кв.м. з врахуванням встановлених законом пільг для інвалідів війни та членів їх сім»ї, розрахунку площі, суд дійшов до правильного висновку щодо боргу відповідачів перед позивачем.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення залишити Краматорського міського суду Донецької області від 24 липня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.