Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року червня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Іващенко В.В.
Суддів: Дяченко Л.О.,
Макарчук Л.В.
При секретарі: Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нього
за апеляційною скаргою Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії»
на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року,
в с т а н о в и л а :
20 листопада 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності на нього.
Позов мотивовано тим, що 15.02.2007 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно з п. 3,1 та 3,2 зазначеного договору він сплатив відповідачу вартість будинку у розмірі 75000 гривень. Під час підписання договору між сторонами була досягнута домовленість щодо всіх істотних умов договору в повному обсязі. Однак, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної республіки Крим від 30 листопада 2007 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нього задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 15.02.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Визнане за ОСОБА_7 право власності на вищезгадане нерухоме майно.
В апеляційній скарзі Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії" ставить питання про скасування рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжуються внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцевих положень" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами бюро реєстрації та технічної інвентаризації.
Під час ухвалення рішення КРП "БРТІ" не було залучено до участі у справі, що є порушенням його прав, оскільки реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна зобов'язане здійснити саме КРП "БРТІ м. Євпаторії", як орган державної влади, який діє від імені і в інтересах держави.
Крім того, згідно з ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Жодних посилань на те, що будівництво спірного об'єкту є завершеним у рішенні суду відсутні. Разом з тим, згідно ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України у випадку, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Доказів того, що спірний об'єкт нерухомості прийнято до експлуатації також немає.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України, суд виходив із того, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, і відбулось повне виконання його умов, але одна сторона ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України у випадку, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації
Відповідно до положень ст.182 Цивільного Кодексу України право власності на об’єкти нерухомого майна, навіть і прийнятті до експлуатації, до державної реєстрації не виникає.
Верховний Суд України у п. 13 постанови № 9 Пленуму від 06.11.2009р. зазначив: вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК не пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін, тобто вони є нікчемними.
При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи не втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.1984р., посвідченого секретарем Новосільської сільської ради Чорноморського р-ну зареєстрованого у реєстрі за № 31 ( а. с. 12-13), але не зареєстрованого в БТІ м. Євпаторії.
ОСОБА_6, громадянин республіки Татарстана Російської Федерації, у вересні 2007р. надав довіреність ОСОБА_8 представляти його інтереси у суді (арк.26), тобто він не позбавлений можливості особисто або через представника оформити угоду у нотаріальній конторі.
Представник ОСОБА_6 – ОСОБА_8 – проти позову не заперечував, що свідчить про відсутність спору між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України в суд має право звернутися особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
Відсутність порушеного права взагалі виключає можливість задоволення вимоги, яка вирішується в іншому порядку, встановленому законодавством.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими згідно з ч.2 ст. 309 ЦПК України, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Враховуючи, що суд першої інстанції, розглядаючи позов, порушив норми матеріального права, рішення суду згідно з п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у позові.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309 ч.1 п.4, 314, 316, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального Кодексу України, судова колегія,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» задовольнити.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.
ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нього, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.
Судді:
У зв’язку з цим до звернення позивачки до компетентних органів місцевого самоврядування з вимогою про прийняття до експлуатації і надалі - до державних органів з вимогою зареєструвати набуте право власності, права позивачки не вважаються порушеними, а тому згідно зі ст. 3 ЦПК України судовому захисту не підлягають.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими згідно з ч.2 ст. 309 ЦПК України, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Враховуючи, що суд першої інстанції, розглядаючи позов, порушив норми матеріального права, рішення суду згідно з п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачці у позові.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309 ч.1 п.4, 314, 316 Цивільного процесуального Кодексу України, судова колегія,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.
Судді: