УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22 -0479/ 2009 рік     Головуючий в 1 -й інстанції Бондарьова Г.М.

Категорія 32     Доповідач -  Осіян О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" січня 2010 року.     М.Дніпропетровськ.

Апеляційний суд Дніпропетровської області  у складі: головуючого   судді - Михайловської С.Ю., суддів     - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі     - Кононенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Павлоградвугілля»

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Відкритого     акціонерного     товариства     «Павлоградвугілля»     (далі     ВАТ

«Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2009 року стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 3 500 гривень, спричиненої внаслідок професійного захворювання. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» ставить питання про скасування рішення суду та постановления нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення" суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що позивач тривалий час працював на підприємстві ВАТ «Павлоградвугілля», де отримав професійне захворювання, через що позивачу за висновком МСЕК від 13 березня 2007 року встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково, із них 35 % первинно.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а Законом України № 717-

 V від 23.02.2007 року ч. 3 ст. 34 вище зазначеного Закону № 1105-XIV виключена.

Враховуючи те, що на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди зазначені положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду.

Також не може бути підставою для скасування рішення суду посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, оскільки на вказані вимоги позовна давність не поширюється, відповідно до п.3 ч. 1 статті 268 ЦК У країни.

Тому доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав, для стягнення моральної шкоди із підприємства є необґрунтованими.

На підставі цього суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ВАТ «Павлоградвугілля» - відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.