Справа - 22ц-6195/09     Головуючий в 1-й інстанції - Іщенко І.І.,

Категорія-10     Доповідач- Сіромашенко Н.В.,

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петренко І.О.,

суддів - Котушенко СП., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі - Шило С.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2   на   ухвалу   Петриківського   районного   суду Дніпропетровської області від 3 червня 2009 року про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2009 року у порядку забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту користування житловою площею було накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 який належить останньому.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвали, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при її постановлений

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню.

Накладаючи арешт на вищевказаний житловий будинок, суд 1-ї інстанції виходив з того, що даний житловий будинок є предметом спору, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду 1-ї інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін,  вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Апеляційний суд вважає, що застосування судом 1-ї інстанції даного виду забезпечення позову суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства та положенням ч.5 ст. 403 ЦК України, відповідно до яких сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

При цьому, накладаючи арешт на житловий будинок, який належить відповідачу, суд 1-ї інстанції не з'ясував питання щодо можливості порушення інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних засобів. В той же час суду надано договір іпотеки №11206330000/1, укладений 30 серпня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., зареєстрований в реєстрі за №1311, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_2 Також 30 серпня 2007 року приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г. на підставі ст. 73 ЗУ «Про нотаріат» та, у зв'язку з посвідченням вказаного договору іпотеки, була накладена заборона на відчуження зазначеного в договорі житлового будинку, який належить ОСОБА_5 до припинення договору.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду 1-ї інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, в той же час відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2009 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.