Справа - №22ц-3487/09 Головуючий в 1-й інстанції - Полубан М.П.,

Категорія- 32 Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    Петренко І.О.,

суддів Сіромашенко Н.В., Козлова С.П.,

при секретарі Шило С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2009 року був частково задоволений вищевказаний позов; стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач порушив питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1 -ї інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював на шахті «Дніпровська» об'єднання «Павлоградвугілля» на підземних роботах з 27 липня 1977 року по 30 серпня 1978 року, у подальшому, з 11 травня 1979 року по 30 березня 2002 року і був звільнений за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою на ім'я позивача (а.с.5-6).

Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві №39 (а.с.7-8), складеного 4 серпня 1984 року, 3 серпня 1984 року мав місце нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_1 отримав закритий перелом II-III-IV плюсневих костей правої ступні.

Відповідно до висновку МСЕК №338 від 22 травня 1995 року (а.с.Ю) ОСОБА_1 було безстроково встановлено III групу інвалідності внаслідок профзахворювання з 10 травня 1995 року та визначено 40% втрати професійної працездатності. У подальшому, з 5 квітня 2005 року йому було встановлено 55 % втрати працездатності, у зв'язку з профзахворюванням, що підтверджується висновком обласної МСЕК №2 від 14 квітня 2005 року (а.с. 11).

Відповідно до висновку МСЕК від 27 листопада 2006 року серії ДНА-02 №014983 (а.с. 13) під час первинно-повторного огляду йому встановлено сукупно 65 % втрати професійної працездатності, в тому числі, 10% внаслідок трудового каліцтва (первинно), 55% в результаті профзахворювання (повторно); встановлено III групу інвалідності.

Внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, оскільки йому було завдано фізичної болі, моральних страждань та переживань.

Враховуючи зазначені обставини та вимоги чинного законодавства, суд 1-ї інстанції обгрунтовано частково задовольнив позов про відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Посилання ОСОБА_1 на те, що розмір суми, яка визначена судом до стягнення у відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, є заниженою і не відповідає завданим йому моральним стражданням, безпідставні, оскільки зазначена судом сума, підлягаюча стягненню з відповідача на користь позивача, відповідає обсягу та ступеню моральних страждань та переживань останнього внаслідок спричиненого пошкодження його здоров'я, а також узгоджується з принципами розумності, виваженості та справедливості.

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду 1-ї інстанції є законним і обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.