АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Жуган Н.В. Справа № 22ц-5165/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року м.Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д, Станкевича В.А
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності за апеляційною скаргою ОСОБА_5 представника ОСОБА_3, ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2010 року,
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності та видачу нового свідоцтва про право власності.
При розгляді справи позивач декілька раз за період розгляду справи змінював, уточнював позовні вимоги. В остаточних позовних вимогах позивач просив зобов'язати Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради скасувати свідоцтво про право власності від 25.07.2002 року на квартиру АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини і за ОСОБА_4 на 1/3 частини - квартири АДРЕСА_1.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 25.07.2002 року на його ім'я та ОСОБА_4 було оформлено свідоцтво про право власності на спірну квартиру, отриману в ЖБК «Будівельник - 5». Позивач вказує, що вказана квартира придбана, внаслідок обміну 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, яку він отримав, згідно ордеру від 20.01.1978 року після сплати паю до зазначеного ЖБК «Будівельник-5» до укладення шлюбу з відповідачкою ОСОБА_4
29.09.1979 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4, після укладення шлюбу, в зв’язку із збільшенням сім'ї, у 1989 році після оплати пайового внеску згідно повідомлення від 05.1989 р. його сім'я отримала ордер на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, в ЖБК «Будівельник-5».
25.07.2002 року позивач отримав свідоцтво про право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1, в якому зазначається, що квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. В зв'язку з юридичною недосвідченістю на той час, позивач вважає, що він не розумів наслідків оформлення квартири на праві власності в рівних частках на нього та ОСОБА_4 Але з урахуванням наведених обгрунтувань позову частки у праві власності на спірну квартиру не можуть бути рівними, а мають бути визначені: 2/3 частини за ним ОСОБА_3 та 1/3 частини ОСОБА_4
Представники відповідачів - Одеської міської ради, УЖКГта-К Одеської міської ради, позов не визнали, зазначили, що свідоцтво про право власності на квартиру було видане з дотриманням вимог діючого законодавства, тому підстав для його скасування чи зміни немає.
Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що квартира була придбана спільно з ОСОБА_3 у період шлюбу, тому є такою, що належить їм в рівних частках на праві спільної власності, також просила відмовити в задоволенні позову в зв’язку зі спливом позовної давності.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з порушенням судом норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстровано 29.09.1979 року. У 1995 році шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
На підставі ордеру №200 від 22.05.1989 року, виданого ОСОБА_3 із складом сім'ї - дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_6 та син ОСОБА_6, вони зайняли квартиру АДРЕСА_1.
Згідно Свідоцтва про право власності на квартиру в ЖБК «Будівельник-5» від 25.07.2002 року підтверджується належність на праві власності в рівних частках - ОСОБА_3, ОСОБА_4 - квартири АДРЕСА_1. В свідоцтві зазначено, що воно видано на підставі технічного паспорту від 23.05.2002 року, довідки ЖБК «Будівельник-5» про виплату паю номер 10/81 від 03.07.2002 року, розпорядження УЖКГ та ПЕК Одеського міськвиконкому.
Згідно ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення правовідносин зазначених позивачем член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-5» від 03.07.2002 року №10/81 виданою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується, що вони є власниками ізольованої квартири АДРЕСА_1. Пайовий внесок в сумі 5381 карб. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виплатили повністю в 1989 році.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 18.09.1987 р. «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» п.5-1 визначено, що судам слід мати на увазі, що згідно із ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди.
Тому з урахуванням наведених норм законодавства та досліджених судом доказів суд першої інстанції вважав, що право власності у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірну квартиру виникло в 1989 році.
Згідно ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ним
Відповідно до п.6 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» пай, внесений подружжям в ЖБК в період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позику, а після повної сплати пайового внеску - квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.
Поданим ОСОБА_3 доказам - ордер №248 від 20.01.1978 року, виданий на його ім'я на квартиру АДРЕСА_2 та квитанція №114 від 26.01.1978 року щодо сплати ОСОБА_3 в ЖБК «Будівельник- 5» пайового внеску у розмірі 2023,50 рублів, не підтверджують наведені позивачем посилання на факт обміну вказаної однокімнатної квартири №59 на спірну 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 та включення сплаченого паю за 1-кімнатну квартиру у суму паю внесеного за 3-кімнатну квартиру.
Відповідно до ст. 71 ЦК УPCP загальний строк для захисту права за позовом особи, чиє право порушено, встановлюється в три роки.
Згідно ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем третейським судом незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Позивачем не надано суду доказів щодо поважності причин пропуску, встановленого законом строку позовної давності, з моменту виникнення права спільної часткової власності на кв. 71, у буд. АДРЕСА_1, а саме з 1989 року після виплати повної суми пайового внеску.
Посилання позивача в судовому засіданні на той факт, що оформлення Свідоцтва про право власності на спірну квартиру у 2002 році проводилося без його відома, спростовується наведеними позивачем - в позовній заяві та уточненнях до них, посиланнях, згідно яких він вказує: «25 липня 2002 року мною було отримано Свідоцтво про право власності на 3-кімнану квартиру... в якому зазначається, належність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири в рівних частках».
Доводи позивача щодо юридичної недосвідченості, на час отримання Свідоцтва про право власності у 2002 р. не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду 25.09.2008 року.
Колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 а за відповідачкою ОСОБА_4 на 1/3 зазначеної частини за яку був сплачений пай в сумі 5381 крб., не ґрунтуються на законі, оскільки доводи позивача про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана, внаслідок обміну 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, яку позивач отримав, згідно ордеру від 20.01.1978 року після сплати паю в сумі 2450 крб. до зазначеного ЖБК «Будівельник-5» до реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_4 з послідуючою доплатою залишку паю в період знаходження в шлюбі з відповідачкою, що підтверджуються довідками ЖБК «Будівельник-5», а також запереченнями відповідачки ОСОБА_4 в суді першої інстанції в яких вона зазначала, що позивач почав сплачувати пайові внески за спірну квартиру до реєстрації шлюбу, закінчив сплачувати пайові внески після реєстрації шлюбу. Аналогічні заперечення відповідачка ОСОБА_4 подала і на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. ст. 22 КЗпШС УРСР, ст. 16 Закону «Про власність», спільною сумісною власністю громадян є майно, нажите подружжям під час шлюбу, майно придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї.
Оскільки, квартира АДРЕСА_1 була придбана внаслідок обміну 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, яку позивач отримав, згідно ордеру від 20.01.1978 року після сплати паю в сумі 2450 крб. за рахунок належних йому особистих коштів до реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_4 з послідуючою доплатою залишку паю в період знаходження в шлюбі з відповідачкою тому пайовий внесок позивача за квартиру в будинку АДРЕСА_1 в сумі 2450 крб. в силу вимог ст. 24 КЗпШС УРСР є роздільним майном подружжя.
Разом з тим колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив без поважних причин строк позовної давності для звернення до суду. Доводи апеляційної скарги, про те, що відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності, що є підставою для поновлення позивачу строку позовної давності судом апеляційної інстанції, є помилковим оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції позивач не ставив питання про поновлення строку позовної давності. Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України – під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В зв’язку з наведеним мотивувальна та резолютивна частина рішення суду підлягає зміні з зазначенням, що підставою для відмови в задоволенні позову є пропуск строку позивної давності звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 представника ОСОБА_3, ОСОБА_3 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2010 року.
Викласти резолютивну частину рішення суду викласти в наступній редакції – відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності в зв’язку з пропуском строку позивної давності звернення до суду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В.А. Станкевич