АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого :Козака І.О.
Суддів :Сташків Б.І. ,Кузьма Р.
при секретарі :Любчик Л.
з участю представниківсторін:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсними рішень ради, державного акту на право приватної власності на землю та зобовязання передати у власність земельну ділянку, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_5, В.Березовицької селищної ради про визнання недійсним рішення селищної ради, Державного акту на право приватної власності на землю та зобовязання селищної ради передати у приватну власність земельну ділянку. Позивачка зазначила , що спірна земельна ділянка входила в коло спадкового майна за заповітом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і їй в січні 1995 року на право власності разом із житловим будинком було видано свідоцтво на спадщину за заповітом. Вона тимчасово дозволила користуватися земельною ділянкою площею 0,15 га сім’ї рідного брата ОСОБА_8 , їй не було відомо, що В.Березовицька селищна рада рішеннями від 3 березня 1993 року та від 19 травня 1995 року виділила племінниці ОСОБА_10. спірну земельну ділянку спочатку під будівництво житлового будинку, а потім передали у приватну власність. З цих підстав вважає рішення селищної ради незаконними.
___________________________________________________________________справа № 22- Ц -1093 Головуючий у 1-й інстанції- Свачій І.М категорія : 45 Доповідач – Сташків Б.І.
-2
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсними рішення В.Березовицької селищної ради віл 3 березня 1993 року та № 28 від 19 травня 1995 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,15 га у приватну власність ОСОБА_10. для будівництва і обслуговування житлового та господарського будинку, Державного акту на право приватної власності від 24 листопада 1995 року виданого на ім’я ОСОБА_10., та зобов’язати передати у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку у власність відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що судом при ухваленні рішення не взято до уваги того факту, що вона є власником спірної земельної ділянки, оскільки прийняла спадщину за заповітом після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1, а смерть землекористувача не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, що свідчить про право успадкування землеволодіння спадкоємцями , земельна ділянка не вилучалася у встановленому порядку на той час діючого земельного законодавства , будь-якої згоди на вилучення спірної земельної ділянки при житті мати та вона не давали.
В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав доводи апеляційної скарги і просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін , перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає виходячи із слідуючих обставин.
Відмовляючи в позові , суд першої інстанції виходив з того, що колишній землекористувач - мати позивачки ОСОБА_7 користувалася земельною ділянкою площею 0,23 га (для обслуговування житлового будинку та господарських споруд) та 0,15 га ( для ведення особистого підсобного господарства) , за час життя погодилася за рахунок городу 0,15 га передати спірну земельну ділянку під будівницво житлового будинку матері відповідача ОСОБА_10, яка набула права власності на земельну ділянку отримавши 24 листопада 1995 року отримавши Державний акт на право приватної власності, склала заповіт в користь дочки - позивачки по справі ОСОБА_4 тільки на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка прийняла спадщину оформивши свідоцтво про право на спадщину за заповітом 31 січня 1995 року і з цього часу до дня смерті ОСОБА_10, , помершої в березні 2007
-3-
року, питання про визнання права власності на спірну земельну ділянку не ставила.
Судова колегія прийшла до висновку, що з такими висновками суду першої інстанції можна погодитися , оскільки вони грунтуються на вимогах Закону і відповідають зібраним по справі доказам.
У відповідності до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року “ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, при переході права власності на будівлю та споруди за цивільно - правовими угодами , укладеними до 1 січня 2002 року , згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 Земельного Кодексу України (в редакції 1991 року, яка діяла на час виникнення між сторонами правовідносин )до набувача від відчужувача переходить належне йому право або право користування земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди , якщо інше не передбачено в договорі відчуження -будівлі споруди.
Згідно із ст.534 ЦК України ( в редакції 1963 року), кожний громадян може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам , як тим , що входять, так і тим, що не входять до спадкоємців за законом, а також державі або окремим, державним і громадським організаціям.
Судом першої інстанції встановлено, що мати позивачки ОСОБА_7 мала у користуванні земельну ділянку площею 0,23 га ( для обслуговування житлового будинку та господарських будівель ) та 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства , що підтверджується виписками з погоспадарської книги та довідок Великоберезовицької селишної ради.
За життя ОСОБА_7, 15 квітня 1989 року склала заповіт в користь ОСОБА_11, яка після її смерті прийняла спадщину за заповітом, виданого 13 січня 1995 року, спадкове майно якого складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Відповідно до положень ст 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання,зокрема чи мали місце обставини, якими обгрунтування вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно ст.ст.9,17 Земельного Кодексу України (в редакції 1991 року) до відання селищних рад в галузі регулювання земельних відносин належить, зокрема, припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною, погодження будівництва жилих та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні, реєстрації права власності, права користування землею, тощо. Безоплатна передача у власність земельної ділянки,, якщо вона раніше була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель провадиться на підставі заяви громадянина, яка розглядається місцевою радою.
- 4 -
Суд при вирішенні спору правомірно не взяв до уваги посилання позивачки про те, що вона постійно користувалася спірною земельною ділянкою, набула права на неї і в силу сімейних обставин тимчасово передала в користування ОСОБА_10, оскільки таких доказів позивачко не представлено і судом не здобуто. Судом встановлено, що рішенням В.Березовицької селищної ради від 3 брезня 1993 року була виділена ОСОБА_10.( матері відповідача), за рахунок городу батька ОСОБА_8, земельна ділянка площею 0,135 га та за рахунок городу ОСОБА_12 площею 0,015 га, а рішенням №28 від 19 травня 1995 року передана їй у приватну власність. На підставі цих рішень ОСОБА_10 24 листопада 1995 року видано Державний акт на право приватної власності на землю.
Судова колегія вважає, що суд правомірно взяв до уваги ці обставини, що за життя ОСОБА_7, як колишня землекористувачка, не оспорювала рішення селищної ради про передачу спірної земельної ділянки племінниці ОСОБА_10, вважав, що вона добровільно відмовилася від неї, за час життя склала зоповіт тільки на житловий будинок, а після її смерті позивачка не зверталася із заявою про виділення ій спірної земельної ділянки. Рішенням Великоберезовицькою селищною радою № 86 від 10 квіня 1997 року ій передана у власність земельна ділянка у розмірі 0,23 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівль та споруд та ведення особистого підсобного господарства , а тому посилання апелянта на порушення місцевою радою вилучення у колишнього землекористувача спірної земельної ділянки є безпідставними.
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення з приводу неналежного допуску до участі у справі представника відповідача ОСОБА_3, оскільки відповідач ОСОБА_5 особисто захищав у судовому засіданні свої права та інтереси, чим не порушувалися його права та інтереси інших учасників судового процесу і вони хоча і мають місце, не є такими,що могли вплинути на прийняття законного судового рішення.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати апеляційного суду Тернопільської області,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Тернопільсьеого міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року залишити без змін.
- 5 -
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :