АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» червня 2010р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Єрьоміна А.В., Фальчука В.П.,
при секретарі – Басовій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеса від 15 квітня 2010р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про вселення в квартиру та зобов’язання не чинити перешкод в користуванні квартирою, -
В С Т А Н О В И Л А:
12.06.2003р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 з лютого 2002р. з підстав ст.71 ЖК України (а.с.2-3).
При цьому зазначив, що з 07.08.1976р. вони перебували в зареєстрованому шлюбі.
З 10.07.1995 року ОСОБА_1 була прописана та проживала в якості члена сім'ї наймача в зазначеній вище квартирі.
З лютого 2002р. відповідачка не проживає в квартирі без поважних причин.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеса від 11.06.2003р. шлюб між ними розірваний з причин втрати подружніх стосунків та виїздом відповідачки до Росії на постійне місце проживання. Дане рішення 11.12.2007р. набрало законної сили (а.с.141-142,151).
В процесі розгляду справи позивач змінив підстави позову зі ст.71 на ст.107 ЖК України і зазначив, що відповідачка виїхала до Росії, працевлаштувалася в селищі Томіліно в ТОВ «Дорожня Графіка» та стала проживати в гуртожитку підприємства за адресою: АДРЕСА_3, де і сплачувала комунальні послуги (а.с.67-75).
Також позивач зазначив, що відповідачка отримала громадянство Росії і в її російському паспорті, який виданий 31.01.2001 року, зазначено місце реєстрації: АДРЕСА_1.
В період з 13.11.2007р. по 13.11.2008р. ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_4 (а.с.153-154,170).
Посилаючись на вище вказані обставини, ОСОБА_2 вважав, що відповідачка втратила право користування спірною квартирою, у зв’язку з чим просив задовольнити його вимоги в повному обсязі на підставі ст.107 ЖК України (а.с.168-169).
В подальшому 03.02.2005р. спірна квартира була приватизована позивачем, його донькою - третьою особою по справі та онуком і перейшла із державного житлового фонду в приватний (а.с.59).
Не визнаючи позовні вимоги, ОСОБА_1 24.07.2009р. звернулась до суду з зустрічним позовом про вселення в спірну квартиру та про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у її користуванні (а.с.100-101).
Свої вимоги мотивувала вимоги тим, що дійсно 07.08.1976р. вони уклали шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
23.06.1994р. на їх сім'ю, що складалася із чотирьох осіб, була надана у користування спірна трикімнатна квартира, де вона постійно проживала, але роботи не знайшла і була змушена поїхати на пошуки роботи до Росії.
З лютого 2002р. працевлаштувалася на роботу майстром відділу благоустрою у місцеве ТОВ «Дорожня Графіка» в селищі Томіліно Люберецького району Московської області, де працює і по теперішній час.
ОСОБА_2 про це було відомо, оскільки вона часто приїжджала додому, спілкувалась з ним по мобільному телефону, підтримувала з ним шлюбні стосунки, давала йому гроші на оплату житлово-комунальних послуг, матеріально допомагала дочці тощо.
На початку 2006 року до неї дійшли слухи, що відповідач розлучився з нею (а.с.9).
На сьогоднішній день ОСОБА_2 змінив замки на дверях, відмовляється впускати її в квартиру, посилаючись на те, що 03.02.2005р. він разом донькою та онуком приватизували спірну квартиру (а.с.59).
Весь цей час вона не втрачала інтересу до житла і не проживала в ньому постійно з поважних причин.
На підставі викладеного, просила суд вселити її в квартиру АДРЕСА_2, корп.1 в м.Одеса та зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні нею. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Суворовського районного суду м.Одеса від 15 квітня 2010р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Суд визнав ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі з підстав вимог ст.107 ЖК України.
В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 – відмовив.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування
цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Задовольняючи вимоги за первісним позовом та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 втратила право користування спірною квартирою, оскільки з 2002р. виїхала в Російську Федерацію, де працевлаштувалася, уклавши на невизначений строк трудовий договір, має постійне місце реєстрації та місце мешкання, стала громадянкою Росії. Крім того, спірне житлове приміщення в м.Одеса на час своєї відсутності не бронювала.
При цьому керувався вимогами ст.ст.64,107,156 ЖК України, ст.405 ЦК України та роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985р. з подальшими змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України».
Колегія погоджується з висновками суду, так як вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка та вказаним нормам матеріального права.
Доводи скарги про те, що суд неповно дав оцінку доказам по справі та не врахував, що ОСОБА_1 не поривала сімейних відносин з ОСОБА_2, постійно приїжджала додому, в неї немає іншого житла і постійного місця проживання, а також те, що трудовий договір укладений з нею до 31.12.2011р., є безпідставні та спростовуються висновками суду, викладеними в рішенні. Всім зазначеним обставинам суд дав належну оцінку та ухвалив рішення на підставі сукупності всіх зібраних по справі доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем по справі.
Твердження апелянта про те, що суд не застосував до виникнених правовідносин п.2 ч.3 ст.71 ЖК України, колегія також вважає безпідставними, оскільки позов був заявлений на підставі вимог ст.107 ЖК України. Суд правильно розібрався у виникнених між сторонами правовідносинах та застосував до них відповідні норми матеріального права – ст.107 ЖК України та ст.405 ЦК України.
Інших правових доводів скарга не містить.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду законне та обґрунтоване, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеса від 15 квітня 2010р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
А.В.Єрьомін
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька