АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : М’ясоєдової Т.М.,
Даніла Н.М.,
з участю секретаря : Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення по названій цивільній справі.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити додаткове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення аліментів на утримання дітей.
Свої вимоги мотивувала тим, що в позовній заяві вона просила розірвати шлюб між нею та відповідачем по справі, а також стягнути з відповідача на користь дітей аліменти в частці від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 жовтня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволений.
Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрований 19 лютого 1999 року Будинком одруження Відділу реєстрації актів про шлюб м. Сімферополя, актовий запис № 101.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення цього позову до суду до досягнення повноліття ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
ОСОБА_5 вважає що, судом першої інстанції при ухваленні рішення розглянуті не всі позовні вимоги, зокрема в частині стягнення з відповідача на користь дітей аліментів в частці від заробітку (доходу) відповідача, але не менше саме ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_5, не можуть вважатися такими, які дають підстави для задоволення її заяви за статтею 220 Цивільного процесуального кодексу України.
Такі висновки місцевого суду відповідають приписам статті 220 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 220 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Матеріали цивільної справи свідчать про те, що рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 жовтня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволений, зокрема, стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення цього позову до суду до досягнення дітьми повноліття.
Зміст рішення суду першої інстанції від 08 жовтня 2008 року вказує на те, що предметом судового розгляду були позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.
Зазначене рішення суду ніким не оскаржене, набрало законної сили та звернуто до виконання.
Правилами частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
За таких обставин Центральний районний суд міста Сімферополя Автономної Республіки Крим обґрунтовано відхилив відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України заяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про стягнення аліментів з відповідача в розмірі не меншому, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доводи апеляційної скарги позивачки про обов’язкове зазначення в рішенні суду мінімальної відсоткової ставки для стягнення аліментів, передбаченої частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України не містять законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частині від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.
Аналіз статей 182, 183, 184 Сімейного кодексу України вказує на те, що законом вже визначені мінімальні гарантії для дітей, наявність яких не вимагає додатково встановлення мінімального розміру стягуваних аліментів в рішенні суду.
Колегія суддів також вважає за необхідне вказати на наступне.
Згідно абзаців 4, 5 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Порядок стягнення аліментів визначено у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Для використання державним виконавцем у розрахунку мінімального розміру аліментів, який має бути сплачений боржником у відповідному місяці, суми не меншої, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не має необхідності у винесенні судом відповідного рішення суду.
При такому положенні ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Пунктом 1 частини першої статті 312 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін ухвали суду першої інстанції згідно пункту 1 частини першої статті 312 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, пунктом 1 частини першої статті 312, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Судді:
В. Сіротюк Т. М’ясоєдова Н. Даніла