Справа №22ц-5805 /10 Головуючий в 1 інстанції Гаврилов В.А.
Категорія 34 Доповідач Будулуца М.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої – судді Курило В.П.,
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі Сироті Д.Є.,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 20 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Державного підприємства МВС України „Донбас – Інформ - Ресурси”, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в наслідок дорожньо - транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Вимоги мотивувала тим, що 17 листопада 2005 року о 7 годині 40 хвилин, на перехресті вулиць Нарвська та Зуєвська у м. Донецьку, ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ - 2106, державний номер НОМЕР_1, що рухався по вулиці Зуєвська, не надав дорогу автомобілю „Опель - Калібра”, державний номер НОМЕР_2, що рухався по головній вулиці Нарвська під керуванням водія ОСОБА_2, належному їй на праві власності. У зв’язку з цим сталося зіткнення автомобілів, які отримали механічні ушкодження. Пошкодженням автомобіля „Опель – Калібра ” їй заподіяно матеріальну шкоду у сумі 38 768 грн.49 коп. та завдано моральну шкоду - 5000 грн.
Просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну і моральну шкоду у зазначених розмірах, а також витрати з оплати судового збору в сумі 440 грн. та 2200 грн. витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги адвоката.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2
З посиланням на ст.ст.1166, 1187 і 1188 ЦК України вони просили стягнути з відповідачів 5103 грн.30 коп., що складає вартість пошкодженого автомобіля ВАЗ - 2106, власником якого є перший позивач, та ним керував його син - ОСОБА_3 на підставі дозволу, що є в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Окрім цього, кожному з них заподіяно моральну шкоду:
- ОСОБА_4, який є людиною похилого віку і змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки не мав можливості використовувати належний йому автомобіль через його пошкодження;
- ОСОБА_3, якому під час ДТП було заподіяно струс головного мозку, закриту черепно - мозкову травму і забиття м’яких тканин голови, внаслідок чого він змушений був звертатись за медичною допомогою.
У відшкодування моральної шкоди кожний з них просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 10 000 грн.
Позовні вимоги вони обґрунтували тим, що винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 17 листопада 2005 року на перехресті вулиць Нарвська та Зуєвська у м. Донецьку, є водій ОСОБА_2, який без довіреності керував автомобілем „Опель - Калібра”, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, та на перехресті рівнозначних доріг не надав дорогу іншому автомобілю ВАЗ -2106, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, що наближався праворуч (з боку ОСОБА_2В).
Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги неодноразово змінювала і доповнювала, та остаточно просила стягнути заподіяну їй матеріальну шкоду в сумі 38 768 грн.49 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати з Донецької міської ради та Державного підприємства МВС України „Донбас - Інформ - Ресурси”, яких вважала винними в бездіяльності по встановленню дорожніх знаків на перехресті вулиць Нарвська та Зуєвська в м. Донецьку, оскільки відсутність дорожнього знаку 2.1 „ Надати дорогу ” на вулиці Зуєвська перед перехрестям доріг, де сталася дорожньо - транспортна пригода, є причиною зіткнення автомобілів, під час якої був пошкоджений її автомобіль, та їй була спричинена шкода.
Від позову до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди позивачка ОСОБА_1 відмовилась (т.2 а.с.110).
Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 червня 2009 року зазначена заява ОСОБА_5 прийнята судом та на підставі п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України провадження у справі за позовом до ОСОБА_3 закрито (т.2 а.с.125).
Ухвала сторонами не оскаржується.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2009 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Державного підприємства МВС України „ Донбас - Інформ – Ресурси” відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто заподіяну матеріальну шкоду у сумі 5103 грн.
З нього ж на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди стягнуто по 500 грн. кожному.
З рішенням суду не погодились ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та подали апеляційні скарги.
ОСОБА_1 вважає, що відповідачі - Донецька міська рада, Державне підприємство МВД України „Донбасс – Іформ – Ресурси” зобов’язані були утримувати технічні засоби регулювання дорожнього руху в належному стані, своєчасно відновлювати відсутні дорожні знаки, оскільки відсутність знаку 2.1 „ Надати дорогу ” на вулиці Зуєвська у м. Донецьку є причиною скоєння ДТП, під час якого її автомобілю були завдані механічні ушкодження, а їй - матеріальні збитки. Просила рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову, скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі - стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду в розмірі 38 768 грн.49 коп., моральну шкоду – 5 000 грн. та покласти на них судові витрати по справі.
ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в задоволенні їх зустрічного позову про стягнення шкоди. Вказав, що керуючи автомобілем ВАЗ - 2106, державний номер НОМЕР_1, що рухався по вулиці Зуєвська, ОСОБА_3 не надав дорогу автомобілю „Опель - Калібра”, державний номер НОМЕР_2, що рухався по головній вулиці Нарвська. Зазначив, що водій ОСОБА_3 є винним у скоєнні ДТП. Відсутність дорожнього знаку 2.1 «Надати дорогу» на вулиці Зуєвська у м. Донецьку є причиною ДТП. Вважає, що суд безпідставно стягнув шкоду на користь ОСОБА_6, оскільки позов в інтересах останнього був заявлений ОСОБА_3, без належних повноважень.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5- адвокат ОСОБА_7 та ОСОБА_2, кожний окремо, підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили скарги задовольнити.
ОСОБА_3, який діє від свого імені, та представляє інтереси ОСОБА_4 за довіреністю, заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив рішення суду залишити без змін.
Представник Донецької міської ради - ОСОБА_8 та представники Державного підприємства МВС України „Донбас - Інформ - Ресурси” ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заперечували проти доводів апеляційних скарг та просили скарги відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.п.3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що 17 листопада 2005 року о 7 годині 40 хвилин. на перехресті вулиць Нарвська та Зуєвська у м. Донецьку, водій ОСОБА_2, який керував автомобілем „Опель - Калібра”, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, та на перехресті рівнозначних доріг, порушуючи п.16.12 Правил дорожнього руху, не надав переваги та не пропустив інший автомобіль ВАЗ -2106, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, що наближався праворуч (з боку ОСОБА_2).Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено капот, передня панель, бризговик лівого крила, лівий та правий лонжерони, праве переднє крило та заднє ліве, інші пошкодження автомобіля ВАЗ -2106 на загальну суму 5103 грн.62 коп., власником якого є ОСОБА_4
Вина водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП підтверджується висновками УДАЇ за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_3.( т.1 а. с. 31 – 33) та повторної авто - технічної експертизи від 17 березня 2009 року , якими встановлено, що ОСОБА_2 діяв всупереч вимог п.16.12 Правил дорожнього руху і його дії знаходяться у причинному зв’язку з подією ДТП. Вказаним висновком також встановлено, що ОСОБА_3 діяв у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, а висновки авто - технічної експертизи від 22 червня 2207 року не співпадають з даною експертизою у зв’язку з тим, що експертом неправильно було оцінено порядок проїзду перехрестя учасниками ДТП. ( т.2 а. с. 2 – 6, 97 – 105).
Суд правильно дійшов висновку, що ОСОБА_1 шкода завдана внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2, а не рішеннями, діями чи бездіяльністю Донецької міської ради, Державного підприємства МВС України „Донбас - Інформ - Ресурси” по невстановленню дорожніх знаків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вказані відповідачі мали обов’язок по встановленню дорожніх знаків і при їх відсутності їй було заподіяно шкоду, апеляційним судом не приймаються, оскільки зіткнення автомобілів сталося внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2, який, відповідно до п.16.12 Правил дорожнього руху, на перехресті рівнозначних доріг зобов’язаний був дати дорогу транспортному засобу, що наближався праворуч. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в наступному на перехресті вулиць, де сталося ДТП був встановлений знак 2.1 «Надати дорогу», правового значення не має, оскільки водії транспортних засобів повинні керуватися Правилами дорожнього руху.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка завдала.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі неправомірними діями, чи діями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла.
За приписами ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частині, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення ( ч.4 ст.1187 ЦК України).
Висновки суду щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з ОСОБА_2 у визначеному судом розмірі є правильними, відповідають обставинам справи і вимогам діючого законодавства.
Судом встановлено, що саме діями ОСОБА_2 ОСОБА_4 було завдано моральну шкоду, оскільки, як зазначено в ч.3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Від неправомірних дій ОСОБА_2 під час ДТП був пошкоджений автомобіль ОСОБА_4, внаслідок чого порушився уклад життя останнього і він змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, а ОСОБА_3 було заподіяно струс головного мозку, закриту черепно-мозкову травму та забиття м’яких тканин голови, в зв’язку з чим він звертався за медичною допомогою (т.1 а.с. 57). Внаслідок цього їм обом була завдана моральна шкода, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності правових підстав для задоволення моральної шкоди позивачам за зустрічним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_3, суперечать встановленим обставинам справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Інші доводи ОСОБА_2 відносно заявлення позову в інтересах ОСОБА_4 без належних повноважень спростовуються матеріалами справи, оскільки позов заявлений від імені обох позивачів - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та останній нотаріальною довіреністю уповноважив сина - ОСОБА_3 на ведення справи зо всіма правами, які дані законом позивачу, з правом подачі позову та підписання позовної заяви, та сам позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди він підтримав ( т.1 а.с. 38 – 41, 44).
Втім, висновок суду про стягнення матеріальної шкоди тільки з одного ОСОБА_2, суперечить вимогам ч. 4 ст.1187 ЦК України, оскільки неправомірному заволодінні транспортним засобом - автомобілем „Опель - Калібра”, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, сприяла недбалість власниці, яка дозволяла керувати ОСОБА_2 автомобілем без довіреності, чим скористався останній та скоїв ДТП.
З врахуванням ступеня вини власниці автомобіля ОСОБА_1, яку апеляційний суд встановлює в 40 %, оскільки вона сприяла неправомірному заволодінню її транспортним засобом ОСОБА_2, якому вона дозволяла керувати транспортним засобом без довіреності, а ступень вини останнього, який скористався цим і скоїв ДТП - встановлює в 60%, то на підставі ст. ст.1166 та ч. 4 ст.1187 ЦК України вони повинні спільно відшкодовувати матеріальну шкоду ОСОБА_4, завдану пошкодженням його автомобіля, у частці, визначеної судом, а тому апеляційний суд вважає, що на користь останнього у відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_1 слід стягнути 2000 грн., а з ОСОБА_2 - 3 103 грн.
Оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив невідповідність висновків суду обставинам справи та порушив норми матеріального права, відповідно до п.п.3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в частині спору про стягнення матеріальної шкоди слід змінити, стягнути на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_1 2000 грн., а з ОСОБА_2 - 3 103 грн., відхиливши апеляційну скаргу ОСОБА_5 та частково задовольнивши скаргу ОСОБА_2
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України , апеляційний суд , -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 20 листопада 2009 року в частині спору за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди змінити.
Стягнути на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. і з ОСОБА_2 3 103 ( три тисячі сто три ) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: Судді: