Справа № 22- 6047/10 Головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.
Категорія 45 Доповідач Рибалко Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2010 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І.
суддів Папоян В.В., Дем»яносова М.В.
при секретарі Шуляк Я.Г.
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Донецька від 9 березня 2010 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_8, Київська районна в м. Донецьку рада, Державний комітет України по земельним ресурсах, Донецьке міське управління земельних ресурсів про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
встановила
В січні 2009 року ОСОБА_9, ОСОБА_7звернулися в суд з вказаним позовом. У його обґрунтування посилалися на то, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Право власності набули внаслідок приватизації жилого фонду. Відповідачі є власниками сусідньої квартири в цьому ж будинку. Між ними виник спір щодо користування земельною ділянкою . Просили визначити порядок користування земельною ділянкою загальним розміром 1044, 57 кв.м у відповідності з частками у праві приватної власності на квартири.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 9 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_7 задоволені, суд визначив порядок користування земельною ділянкою загальною площею 3607 кв.м та виділив сторонам певну частку земельної ділянку з встановлення їх меж згідно висновку судової будівельно – технічної експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду суперечить обставинам справи та земельному законодавству, оскільки компетентними органами рішень щодо надання у користування або у власність земельної ділянки сторонам не приймалося, документів на земельну ділянку у них немає.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи суд встановив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартираАДРЕСА_1. У цьому ж будинку квартира №1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а квартира № 3 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Будинок є двоповерховим , належав до відомчого житлового фонду, внаслідок приватизації власниками квартир стали громадяни, які там проживали. Будинок має загальну площу 318 кв.м та прибудинкову територію 3752 кв. м. Згідно відповіді управління Держкомзему у м. Донецьку від 15.07.2009р. інформація про надання у власність або користування прибудинковою територією по вул. З . Космодем»янській б.7 відсутня, право установчі документи на земельну ділянку не зареєстровані.
За таких обставин суд вважав за можливе визначити порядок користування земельною ділянкою прибудинкової території між співвласниками квартир, посилаючись на ст. 89 ЗК України.
Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Підстави набуття права власності на землю громадян визначені ст. 81 ЗК України. Позивачам земельна ділянка у власність не передавалася, будь – які право установчі документи про це відсутні. На їх наявність сторони не посилаються.
Підстави набуття права на земельну ділянку визначені в ст. 116 ЗК України. Згідно цієї норми закону громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Будь – яких документів, що свідчили б про прийняття компетентним органом рішень про надання земельної ділянки сторонам в користування, позивачами не надано.
Із матеріалів справи вбачається , що між сторонами фактично виник спір щодо користування прибудинковою територією трьох квартирного жилого будинку.
Відповідно до ч.1,2 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об»єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок , на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі , споруди та прибудинкові території визначаються співвласниками (ч.2,3 ст. 42 ЗК України).
Позивачами відповідних рішень, документів не надано, на їх наявність вони не посилаються, а із відповідей управління Держкомзему у м. Донецьку, Київської районної у м. Донецьку ради , Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості вбачається , що такі документи відсутні.
А тому підстав вважати, що позивачі набули право власності або право користування земельною ділянкою в порядку встановленому законом, немає.
З урахуванням наведеного висновок суду про можливість застосування до виниклих правовідносин правил ст. 89 ЗК України, яка регулює порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності, є необґрунтованим, оскільки позивачам земельна ділянка на праві спільної сумісної власності не належить.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи та зазначеним вимогам Земельного кодексу України, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги є необґрунтованими , суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 слід відмовити.
Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 9 березня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_8, Київська районна у м. Донецьку рада, Державний комітет України по земельним ресурсам , Донецьке міське управління земельних ресурсів про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.
Головуючий Судді