АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Ходоровського М.В.
Суддів : Бершадської Г.В., Сташківа Б.І.
при секретарі :Вийванко О.В.
з участю прокурора:Коруна Т.В.
сторони : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду від 12 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом прокурора Підволочиського району в особі Підволочиської районної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину.
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2009 року прокурор Підволочиського району звернувся з позовом в суд в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину. Прокурор зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 працюючи медичною сестрою дошкільного навчального закладу “Сонечко” в м.Скалаті Підволочиського району неналежним чином виконувала свої службові обов'язки, передбачені Посадовою інструкцією медичної сестри дошкільного навчального закладу, не здійснювала постійного контролю за якістю продуктів харчування та готових страв, технологією приготування їжі, умовами її зберігання і дотримання термінів реалізації, виконання норм харчування, не контролювала закладку і правильність кулінарної обробки продуктів, вихід страв, допустила до використання під час приготування готових страв малолітнім вихованцям дитсадка молоко, яке не відповідало вимогам санітарних норм і не пройшло обов'язкової сертифікації, в результаті чого 19 вихованців упродовж з 26 вересня по 7 жовтня 2008 року були госпіталізовані у лікувальні заклади з діагнозом дизентерія Зонне , витрати понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілих від злочину складають 11278 грн.25 коп. Оскільки постановою Підволочиського районного суду від 16 червня 2009 року ОСОБА_2, яка обвинувачувалася у вчинені злочину передбаченого за ч.1 ст. 376 КК України, звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. “е”ст. 1 Закону України від 12 грудня 2008 року “Про амністію”, прокурор вважав її дії винними і просив відшкодувати заподіяні злочином шкоду на загальну суму 11278 грн.25 коп.
В процесі розгляду справи прокурором було зменшено суму позову до 10361 грн. 74 коп.
Рішенням Підволочиського районного суду від 12 жовтня 2009 року позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Підволочиської районної ради 10361 грн.74 коп. відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілих від злочину. Стягнуто із ОСОБА_2 104 гривні судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Апелянт зазначив, що суд невірно визначив суму понесених витрат закладом охорони здоров'я на лікування малолітніх дітей, крім вартості одного ліжка-дня врахував ще і суму фактичних витрат на лікування потерпілого і провів розрахунки не із загальної суми фактичних витрат за місяць а за 9 місяців, що не відповідає встановленому Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги і просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із таких підстав.
Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної або у стані сильного душевного хвилюванні, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Задовільняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2 працюючи медичною сестрою дошкільного навчального закладу “Сонечко” в місті Салаті Підволочиського району неналежно виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам-здоров'ю малолітніх вихованців дошкільного закладу, внаслідок чого 8 вихованців упродовж із 26 вересня по 07 жовтня 2008 року перебували на стаціонарному лікування і на їх лікування було затрачено 10 361,74 грн.
З такими висновками суду можна погодитися оскільки вони відповідають зібраним по справі доказам і грунтуться на вигах закону.
У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного сулу від 07 липня 1995 року №11 “Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”, питання про відшкодування витрат та стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.
Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
У відповідності до Посадової інструкції медичної сестри дошкільного навчального закладу м.Скалат, медична сестра здійснює постійний контроль за якістю продуктів харчування та готових страв, технологією приготування їжі, умовами її зберігання і дотримання термінів реалізації, виконання норм харчування, контролює закладку і правильність кулінарної обробки продуктів, вихід страв, смакові якості їжі, санітарний стан харчоблоку, а також несе відповідальність за життя і здоров'я дітей.
Судом встановлено, що упродовж липня – вересня 2008 року дошкільний навчальний заклад “Сонечко” закупляв у фізичних осіб молоко, яке не відповідало вимогам санітарних норм і не пройшло відповідної сертифікації. Лабораторними дослідженнями відібраних26 вересня 2008 року на харчоблоці дошкільного навчального закладу зразків харчових продуктів та готових страв, якими харчувалися вихованці дитсадка у сирому молоці і приготовлених з цього молока готових страв-какао з молоком та молочний геркулес виявлено мікроорганізми дизентарія Зонне, в результаті чого вихованці дитсадка були госпіталізовані і перебували на стаціонарному лікуванні із 26 вересня по 97 жовтня 2008 року.
Скалатською комунальною районною лікарнею представлено суду довідку- розрахунок від 14 серпня 2009 року, з якої вбачається, що вартість одного ліжко-дня становить 119,45 грн., в тому числі заробітна плата-7147,90 грн.,нарахування на заробітну плату 2522,79 грн., медикаменти 766,57 грн., харчування 315,38 грн., комунальні послуги 525,61грн. Витрати понесені на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 916, 51 грн. судом залишено за клопотанням прокурора без розгляду , оскільки потерпілий перебував в іншому лікувальному закладі.
Винність ОСОБА_2 у неналежному виконанні своїх службових обов'язків , що привело до госпіталізації дітей ,підтверджується постановою Підволочиського районного суду від 16 червня 2009 року, за якою ОСОБА_2 обвинувачувалася у вчиненні злочину передбаченого за ч.1ст.367 КК України і звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. “е” ст.1 Закону України від 12 грудня 2008 року “ Про амністію”. Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяного злочином шкоду, покладеного винну особу вироком чи рішенням суду.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачка ОСОБА_2 зобов'язана відшкодувати витрати на стаціонарне лікування неповнолітніх дітей дошкільного навчального закладу в повному обсязі, що становить 10 361,74 грн.
Доводи апелянта про те , що суд невірно визначив суму понесених витрат закладом охорони здоров'я на лікування дітей, не заслуговують на увагу, оскільки судовою інстанцією повторно перевірялися такі розрахунки, які проведені відповідно до встановленого Порядку обчислення розміру фактичних вират закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Судова колегія прийшла до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати апеляційного суду Тернопільської області, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Підволочиського районного суду від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному пор'ядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :підпис
Судді :два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області : Б.І. Сташків