Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.06.2010 р. № 2а-1613/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю сторін:
позивач - не з'явився,
представник позивача - ОСОБА_1, діє на підставі довіреності від 30.10.2009р.,
представник відповідача - Сокольніков І.В., діє на підставі доручення № 17/2173 від 19.04.2010р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Управління громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Управління громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області від 19.10.2009 року про скасування посвідки позивача на постійне місце проживання в Україні ХР № 10048, від 12.01.2004 року та обмеження пересування позивача на території України; зобов'язати Управління громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області поновити позивачу посвідку ХР № 10048, від 12.01.2004 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач прибув в Українську РСР в 1989 році до м. Полтави відповідно до Міжурядової Угоди між СРВ та СРСР "Про відправлення та прийом в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організації СРСР". З 1989 року по 1993 року працював на бавовнянопрядильній фабриці, а потім залишився проживати в Україні. Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області 19.10.2009 року прийнято рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні. Вважає, зазначене рішення незаконним, необґрунтованим та такими що порушують його права та свободи.
Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача - Сокольніков І.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у 1989 році прибув в Україну.
З 1989 по 1993 роки працював в Полтавській бавовнянопрядильній фабриці, яка на даний момент має назву ВАТ "Демитекс".
13.01.2004 року Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області на підставі п. 4 прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" надано дозвіл громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 на постійне місце проживання в Україні та видана посвідка серії ХР № 10048.
19.10.2009 року Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області прийнято рішення про скасування та вилучення посвідки на постійне місце проживання в зв’язку з тим, що посвідку на постійне проживання в Україні оформлено у порушення абзацу 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Суд, аналізуючи положення висновку від 19.10.2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_2, керувався п. 6 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до вказаної вимоги Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.
Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_2 Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області керувалося п.4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_2. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення – висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 19.10.2009 року.
Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані перевірити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновок Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 від 19.10.2009 року прийнятий з порушенням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення – позивач проживає на території України з 1986 року; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року.
Крім того, судом враховано при розгляді зазначеної справи, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів, що за визначений проміжок часу, який сплинув з моменту надання позивачу посвідки на постійне проживання, з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч. 1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії – задовольнити в повному обсязі.
Скасувати висновок Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області від 19.10.2009 року в частині скасування посвідки позивача на постійне місце проживання в Україні ХР № 10048 та обмеження пересування ОСОБА_2 на території України.
Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання ХР № 10048, від 12.01.2004 року на ім’я ОСОБА_2.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 09 червня 2010 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.