ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2010 р.Справа № 2-а-5969/08/1570
Категорія:2.19.5Головуючий в 1 інстанції: Аблов Є.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого – Бітова А.І.
суддів – Милосердного М.М.
– Ступакової І.Г.
при секретарі – Новицькій Н.В.
з участю: представника управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси – Коржової Ганни Сергіївни; представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання провести перерахунок пенсії починаючи з 15 квітня 2003 року по теперішній час та про зобов’язання сплатити заборгованість по пенсії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 вказував, що йому, як інваліду війни першої групи, з 1997 року була перерахована і підвищена раніше призначена пенсія (у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, відповідно до п.27 ч.4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). У квітні 2007 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, мотивуючи це тим, що розмір мінімальної пенсії за віком протягом 2003-2006 років значно збільшувався, але таке збільшення не вплинуло на розмір пенсії, яку отримував позивач.
19 квітня 2007 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2003 року №1 – підвищення пенсії інвалідам війни провадиться з розрахункової одиниці у 19 грн. 91 коп., а не з розміру мінімальної пенсії за віком.
Позивач вважає цю відмову протиправною, у зв’язку з чим, просив суд задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим, також вказуючи на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано дії УПФ України у Київському районі м. Одеси (65080 м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а) щодо не нарахування ОСОБА_3 надбавки до пенсії, як інваліду війни І групи виходячи із розмірів, встановлених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії, їх соціального захисту" за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 року.
Зобов'язано УПФ України у Київському районі м. Одеси (65080 м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а) провести ОСОБА_3 (65048 АДРЕСА_1) перерахунок розміру раніше виплаченої надбавки до пенсії, як інваліду війни І групи передбаченої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії, їх соціального захисту" в розмірах, визначених цією нормою Закону, яка діяла у відповідній редакції за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 рій та виплатити заборгованість по цій надбавці.
В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі УПФ України у Київському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України у Київському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_3 є інвалідом війни І групи (посвідчення серії НОМЕР_1 від 04 липня 2007 року) і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.
З 01 січня 2002 року пенсія ОСОБА_3 виплачувалась у встановленому розмірі.
Протягом 2004 – 2005 років пенсія позивача не була підвищена на 400% розміру мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 року пенсія позивача підлягала підвищенню у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв’язку з чим, позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, яка діяла до 01 січня 2006 року).
В апеляційній скарзі УПФ України у Київському районі м. Одеси вказується, що базовий розмір для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2003 року №1, складає 19, 91 грн. і, тому, при розрахунку підвищення до пенсії позивача порушень з боку апелянта не було. Також, вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не застосовується для визначення розмірів державної та додаткової пенсій, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катстрофи".
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, яка діяла до 01 січня 2006 року) - інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи -350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (який набрав чинності з 01 січня 2004 року) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Також, згідно з п.6 "Прикінцевих положень" цього Закону - до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Апелянт вказує, що положення ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не застосовується для визначення розміру підвищення до пенсії позивача, однак цей довід апелянта є помилковим, оскільки чинним законодавством не встановлений інший розмір мінімальної пенсії за віком.
Також, судова колегія не погоджується з доводом апелянта про те, що підвищення до пенсії позивача правомірно розраховувалось з розміру 19, 91 грн., встановленого Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів" від 03 квітня 2003 року №1, оскільки це суперечить принципу пріоритету Закону над підзаконним актами, відповідно до якого Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів" і, тому, у спірних правовідносинах підлягають застосування норми цього Закону, а не вказаної Постанови.
Таким чином, у період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 року позивач мав право на підвищення пенсії у заявленому розмірі, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до судової плати у цивільних справах Верховного Суду України за правилами цивільного судочинства - шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду, відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦПК України.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: