ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.10Справа №2а-859/10/13/0170
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіОльшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за адміністративним позовом
за позовом ОСОБА_1
до Військового комісаріату АР Крим
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство Оборони України.
про визнання неправомірними дії та спонукання до виконання певних дій
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії СН 339175;
представника відповідача - Григорчук О.А., довіреність № 90 від 11.01.2010;
представника третьої особи - Григорчук О.А., довіреність № 220/54/Д ВІД 15.01.2010;
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Військового комісаріату АР Крим про визнання неправомірними дії та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб у розмірі 27118,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження і у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54 - місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.03.2010 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство Оборони України.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволені.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував. Відповідно до заперечень відповідача на адміністративний позов від 22.02.2010, Військовий комісаріат АР Крим зазначає, що на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до 54 - місячного грошового забезпечення за останньою посадою.
Представник третьої особи проти заявленого адміністративного позову заперечував та у своїх письмових запереченнях висловив ту ж саму правову позицію як відповідач.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції що діяла до 01.01.2007) військовослужбовці підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок, зокрема, поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Разом з тим, ч. 2 цієї статті передбачалось, що умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюється КМУ.
Відповідно до п. 1 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплати їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМУ від 19.08.1992 № 488, державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, здійснювалося Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони та іншим військовим формуванням, створеним ВРУ. Дані страхові внески виплачувались Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" в разі втрати працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Наказу Командувача Військово - Морських Сил Збройних Сил України від 09.08.2005 (а.с.7), полковника ОСОБА_1, колишнього заступника Головнокомандувача Військово - Морських Сил Збройних Сил України з розквартирування військ і капітального будівництва - начальника управління (розквартирування військ і капітального будівництва) Головного командуванням Військово - Морських Сил, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 26.07.2005 № 453 з військової служби у запас за пунктом 67, підпункту "б" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу з 09.08.2005 виключено із списків особового складу військової частини, знято зі всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Севастопольського об'єднаного міського військового комісаріату АР Крим із залишенням на квартирному обліку для отримання позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
Згідно з Довідки відповідача про розмір грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 за останньою штатною посадою, яку він займав на день звільнення, розмір цього забезпечення у загальній сумі складав 2313,38 грн. (а.с.11).
Таким чином, суд надходить до висновку, що позивач на день його звільнення, дійсно мав право на отримання страхової суми за обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців, яке виплачувалось НАСК "ОРАНТА".
Судом встановлено, що позивач виплат за обов’язковим особистим страхування військовослужбовців в НАСК «Оранта» не отримував.
У подальшому, вказану статтю 41 Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" було викладно у новій редакції, відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку в на умовах, установлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.04.2008 року рішенням МСЕК № 1 м. Сімферополя ОСОБА_1 було встановлено II групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.8), у зв'язку з чим, йому було видане безтермінове посвідчення інваліда II групи.
Враховуючи те, що під час звільнення з військової служби позивачу була встановлена підстава для звільнення у запас за пунктом 67, підпункту "б" (за станом здоров'я), та настання інвалідності пов’язано саме з виконанням обов’язків військової служби суд робить висновок, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на підставі частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
28.05.2008 Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (надалі Порядок №499) відповідно до якого особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) відповідні документи.
Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Судом встановлено, що, після отримання рішення МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 Івановичу II групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач звернувся до відповідача – військового комісаріату АР Крим з відповідною вимогою про виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб.
Однак, листом від 13.01.2009 йому було відмовлено у зазначеній виплаті у зв'язку з тим, що позивач був звільнений з військової служби до прийняття постанови Порядку №499.
Вивчивши матеріали справи, суд надійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У зв’язку з наведеним суд вказує, що дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо), а тому суд вважає, що позивачем не доведена протиправність активної поведінки відповідача, у зв’язку з чим відмовляє у задоволені позову в частині визнання дій Ялтинського міського управління юстиції щодо відмови у реєстрації статуту протиправними.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, визнати неправомірними дії командування Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Разом з тим суд зазначає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України). Так, судом встановлено, що на момент винесення судового рішення по справі, наказом Міністра оборони України від 18 січня 2010 року N10, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2010 р. за N152/17447, та набув чинності 01.03.2010 були внесені зміни до п.4.9. наказу Міністра оборони України від 19.08.2008 N407 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», а саме. Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Таким чином суд робить висновок, що відповідно до наведеного пункту Порядку №499 Військовий комісаріат повинен зробити висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги., та вважає що захист порушених прав позивача підлягає саме способом визнання дій Військового комісаріату АР Крим щодо неподання висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України протиправними.
У зв'язку з встановленим обов'язком Військового комісаріату АР Крим спрямування вказаного висновку до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, суд вважає за необхідне зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим скласти та спрямувати на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок, стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 14.06.2010.
У повному обсязі постанову складено 18.06.2010.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Військового комісаріату АР Крим щодо неподання висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
3. Зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим скласти та спрямувати на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок, стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.