РІШЕННЯ

                                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                       справа № 2-459/2010 року    

25 травня 2010  року                                         Гусятинський районний суд  Тернопільської області

в складі: головуючого суду                Баран Е.М.

               при секретарі            Пацулі Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

                                        ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі по 400 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму   відповідного віку дитини, посилаючись на те, що з відповідачкою з 26.04.2000 року шлюб було розірвано, від якого у  них є малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.  Оскільки відповідачка перестала піклуватись за дочкою, то за клопотанням органів опіки і піклування позивач забрав дитину до себе на проживання. Дочка ОСОБА_4 проживає з позивачем і перебуває на повному його утриманні з 14.12.2007 року, відповідачка не надає коштів на утримання дитини, не виконує свій обов’язок матері утримувати дочку. Просить позов задовольнити та стягувати з ОСОБА_4 аліменти в його користь на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 400 грн.  з усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Позивач в судовому засіданні змінив свої позовні вимоги та просить стягувати з відповідачки 100 грн. аліментів з усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку дитини , починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, задовольнивши позов.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнає і пояснила, що згідна сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 100 грн. з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку дитини , починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття . Також пояснила, що у зв’язку з тяжким матеріальним становищем  не мала змоги допомагати позивачу в утриманні дочки ОСОБА_4, бо ніде не працює у зв’язку з тим, що часто лікується та лежить в медичних установах з приводу психічних розладів. Від аліментів, які сплачував позивач на дочку, коли вони проживали разом з нею, відповідач відмовилась. Просить позов задовольнити.

Дослідивши та оцінивши здобуті в судовому засіданні докази, суд встановив обставини та визначив відповідно до них слідуючі правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 06.02.2008 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 36 від 26.04.2000 року  (а.с.2).

Із ксерокопії свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1,  серії НОМЕР_2 від 09.01.1998 року, виданого Коцюбинською сільською радою народних депутатів, вбачається, що її батьками являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5).

Із довідок № 285 від 24.03.2010 року та № 601 від 13.05.2010 року, виданоих виконавчим комітетом Коцюбинської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження проживає разом із ОСОБА_2 з 14.12.2007 року  та перебуває на його утриманні (а.с.6,19).

Той факт, що дитина проживає з батьком ОСОБА_2 сторонами не заперечується, та стверджується також довідкою №  231 від 14.05.2010 року Служби у справах дітей Гусятинської районної адміністрації, зі змісту якої вбачається, що на засіданні опікунської ради 07.11.2007 року, було визначено місце проживання ОСОБА_4 у с. Коцюбинці разом із батьком (а.с.20).  

ОСОБА_3Б ніде не працює, часто хворіє та перебуває на лікуванні з приводу психічних розладів, що стверджується: довідкою № 198 від 23.04.2010 року, виданою виконкомом  Старонижбірівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області (а.с.11); довідкою від 15.01.2008 року виданою Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею, згідно якої відповідачка знаходилася у 5-му відділі з 14.12.2007 року по 16.01.2008 року з діагнозом спрочення захворювання (а.с.10); довідкою № 71 від 13.01.2010 року Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні №1, згідно якої ОСОБА_3Б знаходилася на лікуванні з приводу психічного захворювання в період з 14.12.2009 року по 13.01.2010 року з  (а.с.12).

В періоди з 12.06.2006 року по 12.07.2006 року; з 01.10.2006 року по 30.11.2006 року; з 07.12.2006 року по 12.01.2007 року; з 14.12.2007 року по 16.01.2008 року, ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні, про що свідчить довідка № 03/1787 від 20.05.2010 року  (а.с.29).

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення нею повноліття.

Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” роз’яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати стан здоров’я, матеріальне становищу дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка , дружини, інші обставини, що мають істотне значення.

    Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд прийшов до висновку, що відповідачка в добровільному порядку не виконує свого батьківського обов’язку утримувати малолітню дочку  ОСОБА_4 , не надає матеріальної допомоги; нової сім’ї, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні немає, стан здоров’я відповідача, що часто лікується з приводу психічних захворювань, ніде не працює, а тому є підстави для задоволення позовних вимог повністю, стягнувши з ОСОБА_3 в користь позивача на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 100 гривень з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення нею повноліття.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57,  88, 209, 218, п.1.ч.1 ст.367 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, -

                                                                                ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки і жительки с. Старий Нижбірок Гусятинського району, не працюючої, в користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 100 (сто) гривень 00 копійок з усіх видів заробітку щомісячно , починаючи з 14.04. 2010 року та до досягнення дитиною повноліття.  

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 51 (п'ятдесят одну) гривню 00 копійок судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

    В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити негайне виконання рішення.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

            Заява про апеляційне оскарження може бути подана  протягом 10 днів до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд з дня оголошення рішення суду.

              Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання  апеляційної заяви  або без попередньої подачі такої заяви в той же строк.

Суддя: