Р І Ш Е Н Н Я

                                                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                   Код суду: 2023

                                                                                                                    Справа №2-561/2010

12.05.2010 року         Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого- судді Демченко І.М.

при секретарі – Бабенко О.М., за участю судового розпорядника Миколаєнко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Куп’янську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

                                                       В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, вказуючи на те, що 19.04.2008р. відповідач взяв у нього гроші в сумі 30000грн як передплату за продаж будівлі по АДРЕСА_1, до цього часу гроші не повернув. Крім того, 04.07.2008 р. він надав відповідачеві у позику гроші в сумі 25400 грн, які відповідач зобов’язався повернути 10.09.2008р., однак у вказаний термін борг не повернув. На підтвердження одержання вказаних сум відповідач ОСОБА_3 надав позивачу розписки. Під час розгляду справи позивач  уточнив свої вимоги, просить суд крім суми боргу 30000грн та 25400 грн стягнути з відповідача інфляційні витрати за розпискою від 19.04.2008р. в сумі 7923 грн, 1768,52 грн  як 3% річних, за розпискою від 04.07.2008р.  стягнути 3200,14 грн  інфляційних витрат,1337,60 грн  як 3% річних, стягнути 5000,07 грн відсотків.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь борг з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та відсотків за користування позикою, а всього 77629,33 грн , крім того просить покласти на відповідача судові витрати.

   Відповідач  ОСОБА_3 позов визнав частково, пояснивши суду, що між ним та позивачем раніше були фінансові відносини, він брав у позивача 30000 грн, розписки він дійсно позивачу надавав, гроші частково повернув, але повернення розписки не вимагав, оскільки довіряв позивачу і між ними існували дружні відносини, на його думку він винен позивачу приблизно 10400 грн, інші кошти він позивачу повернув.

  Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові докази по справі та матеріали про відмову в порушенні кримінальнї справи за заявою ОСОБА_2, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Судом встановлено, що 04.07.2008р. між ОСОБА_2 з однієї сторони і ОСОБА_3 з другої сторони був укладений договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 гроші в сумі 25400 грн, а ОСОБА_3 зобов’язався повернути цю суму грошей  в строк до 10.09.2008р.. Відповідачем ОСОБА_3 була складена і підписана розписка, яка свідчить про передачу йому грошей в сумі 25400грн ( а.с.37)

Розписка від 04.07.2008р. не була оспорювана відповідачем ОСОБА_3  Складена ним розписка знаходиться у позивача ОСОБА_2, що свідчить про невиконання відповідачем зобов’язання по поверненню боргу.

   Допитаний  в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що про складення розписок ОСОБА_3 йому нічого не відомо, ОСОБА_3 купував в його фірмі залізобетонний забор, сплачував повністю його вартість, претензій до нього свідок не має. У зв’язку з цим посилання відповідача на те, що частину грошей, які він отримав від позивача, він повернув гр. ОСОБА_4 шляхом сплати вартості забору, є безпідставними.

   За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає іншій стороні у власність грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

   Вказані правовідносини регулюються ст. 1049 ЦК України, якою передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі у строк та в порядку, встановленому договором.

    Згідно ст.1050 ЦК України у разі порушення позичальником договору, він зобов’язується сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

   Індекс інфляції за період з вересня 2008р., коли настав строк виконання зобов’язання,  по березень 2010р., складає відповідно 124,1%. Сума інфляційних виплат  складає 25400х124,1%-25400=6096грн.; 3% річних складають: за 576 днів  з розрахунку 2,09грн за 1 день = 1203,84грн.

   Таким чином, борг за розпискою від 04.07.2008р. на суму 25400грн з урахуванням індексу інфляції у сумі 6096грн і 3% річних у сумі 1203,84грн всього складає 32699,84грн.

    Крім того, 19.04.2008р. відповідач ОСОБА_3 одержав від позивача ОСОБА_2 гроші в сумі 30000грн. як передоплату за приміщення по АДРЕСА_1, про що особисто склав і видав позивачу розписку ( а.с.38).

    Допитаний в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що спільно з ОСОБА_2 він домовлявся про продаж ОСОБА_3 виробничого приміщення по АДРЕСА_1, вважаючи, що на це приміщення у відповідача є правоустановлюючи документи, кошти в сумі 30000грн відповідачу передавав позивач, наскільки відомо свідку, до цього часу кошти відповідачем не повернуті, а приміщення не продане, оскільки ОСОБА_3 так і не виготовив на нього необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу.

    Згідно ч.3 ст. 571 ЦК України у разі припинення зобов’язання до початку його виконання або неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. З пояснень сторін вбачається, що вказану сума була передана відповідачу позивачем в якості завдатку з метою наступного укладення догвору купівлі-продажу, укладення договору не відбулося з причини невиготовлення відповідачем необхідних правоустановлюючих документів.

     В матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 маються пояснення відповідача ( а.с.9), де він вказує, що дійсно взяв у позивача 30000грн, але не повернув їх , він не відмовляється від повернення грошей та поверне їх при першій можливості, оскільки на даний час має фінансові труднощі.

    На теперішній час постановою Куп’янського міськрайонного суду  Харківської області №4-12/2010 від 24.03.2010р. скасована постанова оперуповноваженого Куп’янського МВ ГУМВС У в Харківській області від 30.12.2009р. про відмову в порушенні  кримінальної справи за скаргою ОСОБА_2 та справа направлена для додаткової перевірки. Але ці обставини не мають значення для цивільно-правових наслідків невиконання зобов’язань по поверненню грошових коштів відповідачем за розписками, які надав суду позивач.

   Таким чином, за розпискою від 19.04.2008р. сума 30000грн не є позикою, а є завдатком за продаж нежитлового приміщення, наступне укладення договору купівлі-продажу не відбулося, ОСОБА_3 повинен повернути позивачу вказану суму, але на неї не можуть розповсюджуватися нарахування інфляційних витат та 3% річних, оскільки розписка не містить терміну повернення коштів або терміну  укладення договору купівлі-продажу.

Оскільки ОСОБА_3 не виконав зобов’язання по поверненню грошей за розпискою від 19.04.2008р., сума 30000грн підлягає стягненню з нього. Щодо розписки від 04.07.2008р. , то відповідач також не виконав зобов’язання по поверненню грошей в сумі  25400грн в строк до 10.09.2008р., то з нього на користь позивача слід стягнути 25400грн в повернення боргу, всього з урахуванням індексу інфляції  і 3% річних – 32699,84грн., тобто за двома вказаними розписками підлягає стягненню всього 62699,84грн.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю, виходячи з наступного. В своєму розрахунку інфляційних витрат та 3% річних позивач вказував строк початку їх нарахування з моменту отримання грошових коштів, а не строк їх повернення, з якого починається термін прострочення зобов’язання, що не передбачено ст. 625 ЦК України. Крім того, позивач на підставі ст. 1048 ЦК України вимагає одержання від відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного Банку України в сумі 5000,07грн. Однак розписка від 04.07.2008р., надана позивачем, яка була складена відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України взагалі не містить умови про виплату процентів та сторони в своїх поясненнях не вказували про намір укладати договір позики зі сплатою процентів, тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

   Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог. Позивач вимагав стягнення з відповідача 77629,33грн, сплатив 899,12 грн судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню на суму 62699,84грн, то пропорційно задоволеним вимогам судові витрати складають 726,20грн., які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

  Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.571, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд

                                                              В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  30000грн за розпискою від 19.04.2008р., в повернення боргу  за договором позики  в сумі 25400 грн за розпискою від 04.07.2008р. з урахуванням індексу інфляції у сумі 6096грн і 3% річних у сумі 1203,84грн, а  всього 62699,84грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  понесені позивачем судові витрати по справі пропорційно задоволеним вимогам в сумі 726,20грн.

В задоволенні іншої частини заявлених позивачем  вимог відмовити за їх безпідставністю.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дгя його проголошення та апеляційна скарга протягом 20 днів після полання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Куп’янський міськрайонний суд.

Суддя                                                                                                   Демченко І.М.