Справа № 22-724 - 2010 р.                                     Головуючий у 1-й інст. –  Цвіркун О.С.              

   Категорія № 51-53                                                  Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                 РІШЕННЯ

                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

    31 травня  2010 р.                                         м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                 Суддів  -    Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

                                                 При секретарі  -  Омельчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційними скаргами ТзОВ « Автошлях» та ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ « Автошлях»  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення  , видачу  її дублікату .

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

     Рішенням Рівненського міського суду від 12 березня 2010 р.  позов ОСОБА_1 задоволено частково :  визнано незаконним та скасовано наказ № 11-К від 12.03.2009 р. про звільнення позивача та поновлено останнього на роботі на посаді охоронника товариства,  стягнуто з відповідача на його користь 5 850 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., зобов»язано відповідача видати позивачу дублікат трудової книжки, в решті позову – відмовлено за безпідставністю.

    В поданій на рішення апеляційній скарзі ТзОВ « Автошлях» вважає його незаконним, оскільки судом неповно з»ясовано обставини справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

    Ст. 26 КЗпП України не передбачає зазначення умови про випробування при прийнятті на роботу у заяві працівника, а лише у наказі. Суд взагалі не дав оцінки заяві позивача та резолюції на ній, хоча і ОСОБА_1 і свідком ОСОБА_2 факт написання цієї заяви підтверджено.  

    Не взято до уваги і той факт, що позивач відмовився від підписання наказу про прийняття його на роботу. Відсутність реєстрації акту комісії щодо цього не спростовує факт існування самого наказу та ознайомлення ОСОБА_1 з ним.

    Також у рішенні суду не вказано, з  якого числа необхідно здійснити виплату позивачу середнього заробітку та відсутні розрахунки цієї суми.  Середній заробіток відповідач обрахував з 23.05.2009 р. по 11.03.2010 р. в сумі  6 391 грн. 67 коп.

    У рішенні відсутні мотиви щодо визначення та відшкодування моральної шкоди та у чому вона полягала. Стягнення з власника такої шкоди лише на підставі заяви про це, без належних доказів є безпідставним.

    Згідно вимог закону, дублікат трудової книжки видається у разі її втрати або її пошкодження, а визнання недійсним наказу про звільнення позивача, скасування запису про це у трудовій книжці не є підставою для видачі її дублікату. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити  ОСОБА_1 у позові.

    В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність в частині обрахування середнього заробітку, оскільки  з 1.11.2009 р. був встановлений мінімальний розмір заробітної плати в сумі 744 грн.  та вимог п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 8.02.1995 р. № 100. Також суд невірно визначив розмір моральної шкоди, не взяв до уваги його доводи щодо цього про погіршення стосунків у сім»ї, розлучення з дружиною, наявність у нього неповнолітньої дитини , заборгованість по кредиту та інше,  і  докази, надані ним. Просить зробити перерахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу  відповідно до вимог чинного законодавства, переглянути розмір моральної шкоди, скасувати рішення суду 1-ї інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити всі його вимоги, стягнути з відповідача та третьої особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, Моральну шкоду стягнути у повному розмірі.

    Апеляційна скарга ТзОВ « Автошлях» підлягає до задоволення повністю,   апеляційна скарга ОСОБА_1- до часткового задоволення , а рішення суду 1-ї інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення в справі,  виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу  № 6 - К з  6.04.2009 р.  позивач був прийнятий на роботу охоронцем у ТзОВ « Автошлях» , як зазначено у наказі – з випробувальним терміном 3 місяці ( а.с. 3). У той же день з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ( а.с. 3, 15).

    У позовній заяві та у своїх поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначав, що при  прийнятті його на роботу, угода про випробування між ним та директором товариства не була обумовлена, він вважав, що прийнятий на постійне місце роботи, що  також стверджується і його заявою   (а.с. 14).  Резолюції на заяві не було, з наказом № 6-К його не ознайомлювали. Тому вважає своє звільнення за ст. 28 КЗпП України незаконним.

    У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

    Що стосується обставин прийняття його на роботу, позивач не надав суду переконливих, послідовних пояснень і вони є суперечливими.  

    Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції  ОСОБА_1  пояснив, що дізнався про наявність посади охоронника у відповідача з оголошення, після чого прийшов до директора товариства ОСОБА_3 , який повідомив йому про умови роботи та сказав, що приймає його . Заяву про прийняття його на роботу він написав зразу ж у кабінеті директора ,  залишив її у останнього та пішов додому,  на заяві резолюції не було. Ні у відділ кадрів, ні у бухгалтерію він у цей день не заходив взагалі  ані із заявою, ані з документами, необхідними для оформлення прийняття працівника на роботу .

      Пояснення  з приводу хто саме оформляв належні документи або кому він їх залишив, суду не надав.

    У той же час пояснив, що  точно не пам»ятає, чи заходив він  у цей день  у відділ кадрів. Не пояснив також, коли і хто саме йому доводив графік чергувань охоронників та їх виходу на роботу,  а прийшов на наступний день на територію у приміщення, де знаходиться робоче місце охоронника.

    Судом встановлено, що на заяві позивача ( а.с. 14) від 6.04.2009 р.  є резолюція відділу кадрів директора товариства ОСОБА_3  щодо видання наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу охоронником з 6.04.2009 р. з окладом 650 грн. і матеріальною відповідальністю з 3-х місячним випробувальним терміном.

     Позивач підтвердив , що  писав саме цю заяву.

    Також  у матеріалах справи є договір від 6.04.2009 р. про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1, як охоронника , укладений  між сторонами та   підписаний ними  ( а.с. 15).

    Позивач апеляційному суду пояснив, що вказаний договір саме 6. 04.2009 р. він не підписував, а підписав, коли вийшов на роботу після хвороби ,тобто, лише перед його звільненням.  

    Згідно пояснень представника відповідача, третьої особи – директора товариства ОСОБА_3,  допитаної в судовому засіданні 1-ї інстанції свідка ОСОБА_2, позивач особисто прийшов у відділ кадрів із заявою, на якій була резолюція директора ,трудовою книжкою, іншими документами , при ньому був складений наказ про прийняття на роботу № 6-К від 6.04.2009 р., він у той же день підписав договір про повну матеріальну відповідальність.

    Згідно пояснень представника відповідача , підпис позивача  на наказі № 6-К від 6.04.2009 р. відсутній, через відмову останнього зробити це.

    Про

    Згідно з  ч. 1 , ч. 3  ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

    Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок у їх сукупності .

Все вищенаведене свідчить про те, що між сторонами дійсно мала місце угода про прийняття позивача на роботу з випробувальним терміном,  і останній знав про це .

За таких обставин  довід позивача на заперечення цієї обставини та на обгрунтування його позову – відсутність його підпису на наказі про прийняття на роботу -

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 26 КЗпП України, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі ( розпорядженні) про прийняття на роботу.

І наведені відповідачем доводи щодо відсутності такої угоди позивачем  не спростовано.

За таких обставин, звільнення позивача за ст. 28 КЗпП України через встановлення невідповідності  позивача протягом випробувального терміну  роботі, на яку його прийнято, проведено без  порушень  норм трудового законодавства.  

Срок – 1 міс. , бьо лікрняний, мор.шкода.- відмовити.      

                 в и р і ш и л а :

    Апеляційні скарги ТзОВ « Автошлях» - задовольнити

-та ОСОБА_1 – задовольнити частково.

    Рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2010 р. – скасувати.

В позові відмовии

    Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

    Головуючий                     Судді