справа № 2а-7057/09/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарі - Корольовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" < Текст >
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області < Текст >
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
ТОВ "Гулянецький щебзавод" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312301/0 від 02.10.2009 року, яким позивачу визначені податкові зобо"язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 66512,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 26415,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване рішення винесено на підставі акту перевірки від 21.09.2009 року № 400/23-01/33201062, вісветлені в якому порушення є необґрунтованими, не підтвердженими первинними бухгалтерськими документами та такими, що суперечать змісту нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення господарської діяльності суб"єктами підприємницької діяльності; висновки про наявність порушень ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих, зроблені без з"ясування всіх обставин справи.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмовому запереченні. А також пояснили, що позивачем, внаслідок коригування не в повному обсязі вартості запасів, використаних не в господарської діяльності та завищення вартості товарно-матеріальних цінностей на початок 2009 року, занижено валовий дохід за півріччя 2009 року на суму 68915 грн.; позивачем завищено валові витрати за перевіряємий період у сумі 412857 грн. внаслідок невірного визначення первісної вартості об"єктів основних засобів, оскільки не враховано відсотки від користування коштами, залученими від випуску облігацій; позивачем до складу валових витрат в 2008 році віднесено нараховані та сплачені відсотки по договорах позики з ТОВ Компанія з управління активами "Ессетс Девелопмент Кепітал" в сумі 73311 грн., які, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до витрат не відносяться.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до направлення № 518 від 27.08.2009 року працівниками Коростенської ОДПІ з 27.08.2009 року по 16.09.2009 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Гулянецький щебзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за наслідками якої складено акт № 400/23-01/33201062 від 21.09.2009 року.
Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п. 5.1.1 п. 5.1, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.5.1 п. 5.5., п. 5.9 ст.5, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 1.10 ст. 1, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.6 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334) підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 66512 грн.
За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0 від 02.10.2009 року, яким товариству визначено суму податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 92927 грн. (66512 грн. - основний платіж, 26415 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Як вбачається з акту перевірки, позивачем, на порушення вимог п.п. 1.10 ст. 1, п.п. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 Закону № 334 віднесено за 2008 рік до складу валових витрат нараховані та сплачені відсотки в сумі 73311 грн. по договорах позики з ТОВ Компанія з управління активами "Ессетс Девелопмент Кепітал", що діє за рахунок коштів та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Фонд індустріальних інвестицій".
Згідно ліцензії АВ № 416804, строк дії якої з 11.09.2007 року по 11.09.2012 року, виданої 04.07.2008 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, ТОВ Компанія з управління активами "Ессетс Девелопмент Кепітал" має право здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами).
ТОВ Компанія з управління активами "Ессетс Девелопмент Кепітал", що діє за рахунок коштів та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Фонд індустріальних інвестицій" є засновником позивача та має частку в статутному капіталі у розмірі 1% (а.с. 65)
Згідно зі ст. 4 Закону України від 12.07.2001 N 2664 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон N 2664) фінансовими, зокрема, вважаються і послуги з довірчого управління фінансовими активами й послуги з надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до Закону України від 15.03.2001 N 2299 "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (далі - Закон N 2299) компанія з управління активами - це господарське товариство, юридична особа, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до статті 30 Закону N 2299 на компанію з управління активами накладаються обмеження щодо здійснення визначених Законом операцій з активами та цінними паперами ІСІ, якому така КУА надає послуги з управління активами.
У той же час стаття 30 Закону N 2299 містить пряму норму, яка встановлює, що обмеження діяльності компанії з управління активами стосовно надання позик і кредитів за рахунок активів ІСІ, не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду. Стаття 34 Закону N 2299 визначає право венчурного ІСІ мати в складі своїх активів боргові зобов'язання, оформлені договорами позики, а також коло осіб, які можуть виступати як позичальник за договорами позики, наданої за рахунок активів венчурного ІСІ. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд. Особами-позичальниками за такими договорами позики можуть бути тільки пов'язані особи із числа емітентів, частка в корпоративних правах яких входить до складу активів такого ІСІ. Надання позик третім особам за рахунок коштів венчурного ІСІ не дозволяється.
Таким чином, на підставі статті 30 Закону N 2299 та предмета своєї статутної діяльності КУА має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позики за умови дотримання вимог, встановлених статтею 34 Закону N 2299 щодо особи-позичальника, та за наявності у КУА відповідної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, і знаходження цієї КУА у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.
Тобто надання коштів у позику вважається фінансовою послугою, право надавати яку дозволено й компаніям з управління активами - фінансовим установами в розумінні ст. 1 Закону N 2664.
Згідно з пп. 5.5.1 ст. 5 Закону N 334 до складу валових витрат належать будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 1.11.1 ст. 1 Закону N 334 фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.
Зважаючи на те, що компанії з управління активами (КУА) з числа резидентів мають статус небанківських фінансових установ, а під час надання ними позик під певний процент одночасно у договорі зазначається мета надання такої позики, така позика є фінансовим кредитом відповідно до Закону N 334 і призводить до виникнення боргових зобов'язань у сторін договору.
При цьому відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону N 334 не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів.
Враховуючи викладене вище та відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону N 334, проценти, сплачені (нараховані) позичальником за укладеним договором позики з компанією з управління активами (КУА) на користь венчурного інвестиційного фонду (пайового і корпоративного ІСІ), активами якого вона управляє, відносяться позичальником до складу його валових витрат, а сама сума позики до складу валових доходів не включається (пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону N 334).
Відповідно до акту перевірки, позивачем у перевіряємому періоді, в порушення п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Основні засоби" та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", невірно визначено первісну вартість об"єктів основних засобів, оскільки не враховано відсотки від користування коштами, залученими від випуску облігацій, чим порушено вимоги п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.6 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334, в результаті чого завищено валові витрати за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року у сумі 412857 грн.
Як вбачається з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Згідно п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов"язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").
Як вбачається з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.06.2000 року № 415 (далі - Положення 31) фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов"язаних зі створенням кваліфікаційного активу.
Відповідно до наказу позивача (а.с. 72-74), його облікова політика не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов"язаних зі створенням кваліфікаційного активу.
З п. 3 Положення 31 видно, що запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов"язань, на які нараховуються відсотки; капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу; кваліфікаційний актив - актив, який обов"язково потребує суттєвого часу для його створення; фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов"язані із запозиченнями.
Зважаючи на те, що облікова політика позивача не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов"язаних зі створенням кваліфікаційного активу, який обов"язково потребує суттєвого часу для створення і Положення 31 дозволяє, а не зобов"язує підприємствам відображати його в бухгалтерському обліку, слід вважати, що позивачем відсотки за користування коштами, залученими від випуску облігацій, правомірно були включені до первісної вартості основних засобів і віднесені до валових витрат.
В пункті 3.1.1 акту перевірки зазначено, що на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону №334 позивачем завищено вартість товарно-матеріальних цінностей на початок 2009 року, що в свою чергу призвело до заниження показника, задекларованого у рядку 01.2 Декларації "приріст балансової вартості" і як слідство до заниження валових доходів за півріччя 2009 року на суму 68915 грн.
При цьому зі змісту порушення, викладеного в акті не зрозуміло, з чого виходив відповідач, вказуючи, що підприємством занижені валові доходи на суму 68915 грн.
Посилання відповідача на те, що в акті перевірки в зв"язку з механічною помилкою не роздруковані певні абзаци, про зміст яких позивач був повідомлений листом № 13831 від 30.09.2009 року (а.с. 140), суд до уваги не приймає, оскільки Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, не передбачена така форма доповнення акту перевірки.
Крім того позивач вказує на те, що перевіряючими в даному випадку до запасів, які використовуються не в господарській діяльності та повинні підприємством коригуватися, включені запаси за кореспонденцією рахунків Д-т15/К-т23, але дана кореспонденція рахунків включає в себе фонд оплати праці працівників підприємства, чого відповідач не спростував.
Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, фонд оплати праці не є запасом.
Тому слід вважати, що вказане в акті перевірки дане порушення не було підтверджено в судовому засіданні.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваного рішення, а тому позов належить задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000312301/0 від 02.10.2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 17 травня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.