Справа № 2а-12633/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Самойлюк Г.П.
за участю секретаря Мандрика Л.В.
сторін:
позивач: Трофіменко Н.І.
від позивача представник Щелкунов (по довіреності)
від відповідача представник ОСОБА_2 (по довіреності)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання нечинним рішення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000662300 від 31.07.2009р., -
ВСТАНОВИВ :
16 листопада 2009р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання нечинним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000662300 від 31.07.2009р. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що перевірку, за наслідками якої було складено акт від 21.07.2009р., на підставі якого прийнято оскаржене рішення, було здійснено у відсутності платника податків, акт посадові особи Саратської МДПІ не складали, перевірку було проведено з порушенням норм чинного законодавства.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представником відповідача в судовому засіданні 06.04.2010р. було заявлено клопотання щодо виключення зі складу відповідачів Татарбунарске відділення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області. Позивач проти задоволення клопотання не заперечував. Протокольною ухвалою Татарбунарське відділення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області було виключено зі складу відповідачів.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що під час проведення перевірки порушень законодавства не було, перевірка проводилась в порядку встановленому для вказаного виду перевірок, а тому усі докази отриманні під час її проведення є такими, що мають братися судом до уваги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, його представника та відповідача, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 27.10.1994р., номер включення відомостей про ФОП до ЄДР 25490170000002527 (а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2009 року на підставі направлення на перевірку № 21 від 10.07.2009 року, Законів України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990р. зі змінами та доповненнями, Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. № 98/96-ВР, постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»з метою здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу податкового контролю юридичних осіб Саратської МДПІ ОСОБА_5. та Узуновим О.І. було проведено перевірку крамниці «Діана»за адресою: с. Лебедівка Татарбунарського району, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1
21.07.2009р. було складено акт №893/15/27/23/НОМЕР_2, в якому зазначені порушення вимог п. п. 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закону-№2695) а саме: проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки при продажу товарів на суму 29,80грн; не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, сума невідповідності складає 137, 80 грн. згідно опису наявних готівкових коштів, складених на місці проведення розрахунків (сума готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків –228,00 грн., загальна сума за розрахунковими квитанціями –60,40 грн.)
На підставі вказаного акту було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000662300 від 31.07.2009р., яке позивачем отримано 14.08.2009р. (а.с.8) та оскаржено до ДПА в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області №34108/Т/25-0008 від 23.09.09р. рішення Саратської МДПІ залишено без змін, а скарга позивача-без задоволення.
Судом встановлено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку від 29.12.2005 року серія Г № 685200) ( а.с. 15), облік розрахункових операцій веде на підставі розрахункової книжки № 0600, зареєстрованої Саратською МДПІ 16.07.2008р.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник позивача, наполягаючи на незаконності проведеної перевірки зазначив, що перевірка, що проводилась 20.07.2009р. була, як зазначено в направленні на перевірку, плановою перевіркою та враховуючи приписи ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Також представник позивача посилався на те, що відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише в тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, чого не було зроблено перевіряючи ми.
Судом не приймаються до уваги вищезазначені доводи позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі- Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Статтею 11-1 Закону України № 509-ХІІ передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності обставин визначених у пунктах 1-9, а також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Разом з тим, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом ІV (ст.ст.15,16) Закону України №265/95-ВР, який є спеціальним законом. Зокрема, ст.15 встановлено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Як вбачається з акту №893/15/27/23/НОМЕР_2 від 21.07.2009р. перевірку було проведено з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари, послуги, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів, ліцензій, а не за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності юридичної особи. Чинним законодавством не передбачено, що перед проведенням перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів, ліцензій платнику податків направляється письмове повідомлення за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не передбачено, що при проведенні перевірки суб’єкту господарювання повинен бути надан ий план-графік проведення перевірок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мав право здійснити перевірку та проведена 20.07.2009р. перевірка була перевіркою щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу (відносно порядку проведення розрахунків за товари (послуги), а не документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, підстави та порядок проведення яких передбачені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами та доповненнями), а відтак є плановою, так як вона проведена за окремим планом органу ДПС, та є перевіркою, що здійснюється в порядку, передбаченому нормами ст.ст. 11-1, 11-2 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні».
Суд вважає, що представник позивача безпідставно посилається на обов’язок відповідача повідомити про проведення планової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу за 10 днів, оскільки цей обов’язок розповсюджується на планові документальні перевірки фінансово-господарської діяльності юридичної особи.
Щодо встановлених під час перевірок порушень суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Пунктом 15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.
З пояснень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та перевіряючих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що при проведенні розрахункової операції на суму 29,80грн. розрахункова квитанція перевіряючими не вимагалась, тому не була видана продавцем. В судовому засіданні позивачем було надано для огляду розрахункову квитанцію. У відповідності до п. 1 ст. 17 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Щодо встановлення незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків зазначеній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, суд вважає за необхідне зазначити, що дані обставини не підтверджені належними та достатніми доказами з огляду на наступне.
Підпунктом 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та,або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки-загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Матеріали перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки оформлюються актом перевірки, який підтверджує факт проведення перевірки з зазначенням часу її проведення, осіб, які проводили перевірку та осіб, у присутності яких проводилася перевірка, та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства зазначеними суб’єктами.
В Акті перевірки від 21.07.2009р. зазначено, що перевірка здійснена в присутності ФОП ОСОБА_1 та продавця ОСОБА_6, а також зазначено, що вони відмовились від підпису, про що було складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки №14/2300 від 21.07.09р. (а.с 42). Відповідно до п.п.4.8 п.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, 23.07.2009р. позивачу був направлений другий примірник акту перевірки, який був отриманий останнім 24.07.2009р., про що свідчить поштове повідомлення №481210.
Судом достовірно встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні перевірки не була присутня, в крамниці знаходилась продавець ОСОБА_6 Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивачки та допитаними в судовому засіданні свідками.
Пунктом 4.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 передбачено, що у разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб’єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов’язками, правами і відповідальністю платника податків.
Суб’єкт господарювання ОСОБА_1 та особа, яка здійснювала розрахункові операції ОСОБА_6 відмовились від підпису в матеріалах перевірки, про що перевіряючими було складено акт відмови, який був підписаний двома посадовими особами, тобто з порушенням п.4.7 вищезазначеного Порядку.
Відповідно до п.п.4.8 п.4 Порядку 23.07.2009р. позивачу був направлений другий примірник акту перевірки, який був отриманий останнім 24.07.2009р., про що свідчить поштове повідомлення №481210.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафної санкції за невідповідність готівкових коштів у розмірі 689грн. є неправомірним, не підтверджений належними та допустимими доказами. Так, опис наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків не був підписаний продавцем, а акт відмови від підписання матеріалів перевірки був складений з порушенням законодавства.
Таким чином, судом встановлені порушення вимог законодавства посадовими особами ДПА при здійсненні перевірки 20.07.2009р. та оформленні її результатів. Акт державного або іншого органу- це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно з ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на викладене, зважаючи, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження фактів правопорушень, зазначених у оспорюваному рішенні, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,94,122, 160-163 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області № 0000662300 від 31.07.2009 року ,- задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області № 0000662300 від 31.07.2009 року
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 08 червня 2010 року.
Суддя: Г.П Самойлюк