ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 р. Справа № 2-а-884/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Масненької І.В.
відповідача : не з'явився
прокурора : Гембери С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Іллінецького району Вінницької області в інтересах Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції
до: приватно-орендного підприємства "Агропромислова корпорація "Якубівка"
про: стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Іллінецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі – позивач) з позовом до приватно-орендного підприємства «Агропромислова корпорація «Якубівка» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 35637,91 грн., мотивуючи його тим, що станом на 27.02.2010 року за відповідачем рахується податковий борг по сплаті орендної плати за землю на зазначену суму.
Згодом позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою заборгованість відповідача станом на 14.06.2010 року становить 27272,67 грн., в т.ч.: 22288,69 грн. – основна сума боргу, 4983,98 грн. – пеня, яку позивач і просить стягнути з відповідача (а.с.69).
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення підтримали в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та додані у справу докази, просили позов задовольнити.
Відповідач заперечень на позовну заяву не надав, повноважного представника у судове засідання, призначене на 16.06.2010 року, не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції за 09.03.2010 р. 19.03.2010 р. та 30.04.2010 р. (а.с.19а,32,36), розписками від 29.03.2010 р., 11.05.2010 р., 31.05.2010 р. та 08.06.2010 р. (а.с.29,42,57,66), повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень від 13.03.2010 р. та 19.05.2010 р. (а.с.18а,55).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з участю його представника та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів відповідача, а після з’ясування думки присутніх учасників процесу дійшов висновку за можливе розглянути справу без повноважного представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Приватно-орендне підприємство «Агропромислова корпорація «Якубівка» здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 02.02.2001 р. (а.с.6).
Згідно з довідкою Головного управління статистики Вінницької області № 710 від 01.02.2001 р. приватно-орендне підприємство «Агропромислова корпорація «Якубівка» включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код - 03733453, керівник – Милятинський Юрій Петрович, місцезнаходження: 22720, Вінницька область, Іллінецький район, с. Якубівка, вул. Шкільна, 15А (а.с.5).
Як платник податків відповідач взятий на облік в Іллінецькій міжрайонній державній податковій інспекції (а.с.7).
Судом встановлено, що на момент винесення рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати за землю в сумі 27272,67 грн., в т.ч.: 22288,69 грн. – основна сума боргу, 4983,98 грн. – пеня,, що підтверджується податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 р. та 2009 р. разом із додатками до них (а.с.73-76), актом №0000971530/0 від 24.07.2009 р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати відповідачем орендної плати за землю (а.с.49), копіями корінців податкових повідомлень-рішень форми «Ш» №0000971530/0 від 24.07.2009 р. та №0000851530/0 від 28.05.2010 р. (а.с.48,80), витягом з облікової картки платника станом на 31.12.2009 р. (а.с.9-11), витягом з облікової картки платника орендної плати за землю станом на 14.06.2010 р. (а.с.70-72).
Також в матеріалах справи міститься адресована відповідачу претензія про сплату заборгованості за оренду земельної ділянки, пені та розірвання договору оренди землі від 31.03.2010 року №557-02.13 (а.с.38).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.07.1992 року (зі змінами та доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Згідно зі ст. 17 «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Статтею 26 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що за порушення Закону України «Про плату за землю» платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України, а статтею 27 вказаного Закону передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно погасити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Відповідно до п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за землю в загальній сумі 27272,67 грн. підтверджується належними засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в заяві про зменшення розміру позовних вимог сума підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватно-орендного підприємства "Агропромислова корпорація "Якубівка" (22720, вул. Шкільна, 15А, с. Якубівка Іллінецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 03733453) на користь Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції заборгованості по орендній платі за землю в сумі 27272 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 67 коп. за рахунок активів платника податків.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 17 червня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович