ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 р. Справа № 2-а-2278/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Кіся С.М.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Томашпільського району Вінницької області в інтересах держави в особі Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 1540 грн.
ВСТАНОВИВ :
До суду звернувся прокурор Томашпільського району Вінницької області в інтересах держави в особі Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі – позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 1540 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач не сплатив відповідні суми єдиного податку згідно із чинним законодавством України.
Представник позивача у судовому засіданні заявив, що повністю підтримує позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу докази.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до наданих доказів судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, зареєстрований Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області (а.с.5) та взятий на податковий облік як платник єдиного податку в Крижопільській міжрайонній державній податковій інспекції (а.с.6,10).
На підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 станом на 21.04.2010 р. є заборгованість по сплаті єдиного податку у розмірі 1540 грн. (а.с.12).
Судом також встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача перша податкова вимога форми «Ф1» №1/55 від 21.01.2009 р. та друга податкова вимога форми «Ф2» №2/248 від 27.02.2009 р. (а.с.11). Вказані податкові вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. (із змінами і доповненнями) “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (далі Указ) ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Абзацом 1 п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України № 599 від 29.10.1999 р. (далі Порядок) визначено, що підставою для видачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Абзац 4 п. 2 Порядку зазначає, що у разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Абзац 2 п. 5 Указу передбачає, що суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що виключно за рішенням суду в рахунок погашення податкового боргу можуть бути примусово стягнені активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній та фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Оцінюючи визнання відповідачем позову в повному обсязі, суд бере до уваги наступне.
Частиною третьою ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з ч. 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами у справі, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції заборгованість по єдиному податку в сумі 1540 (одна тисяча п’ятсот сорок) грн. (код одержувача 16050200, розрахунковий рахунок 34211379700532, УДК у Томашпільському районі, МФО 802015, код 34701303) .
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 16 червня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович