ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 червня 2010 р.                            Справа № 2-а-1653/10/0270                                 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача      :  Чайковської Н.М.

відповідача :   не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці   

до:   підприємства "АЕСП - Україна"  

про: стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 16550,64 грн.

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулося управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці (далі - позивач) з позовом до підприємства «АЕСП-Україна» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 16550,64 грн., мотивуючи його наступним.

Позивач вважає, що відповідачем в порушення положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в установлений строк та в повному обсязі не здійснена сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України за квітень - листопад 2009 року, а тому за ним рахується заборгованість перед Пенсійним фондом України в сумі 16550,64 грн., в т.ч.: 15047,95 грн. – недоїмка, 1041,31 грн. – штрафна санкція, 461,38 грн. – пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції за 22.04.2010 р., 30.04.2010 р. та 14.05.2010 р. (а.с.43,47,50).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з участю його представника та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів відповідача, а після з’ясування думки представника позивача дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд встановив наступне.       

Підприємство «АЕСП-Україна» здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 13.10.1998 р. (а.с.9).

Згідно з довідкою Головного управління статистики Вінницької області № 3390 від 27.10.1998 року підприємство «АЕСП-Україна» включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код – 23060660, місцезнаходження: вул. Порика, 43, м. Вінниця, 21000 (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що в якості платника страхових внесків підприємство «АЕСП-Україна» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці.

Внаслідок неповної сплати коштів на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за відповідачем станом на 01.03.2010 року утворилася заборгованість по сплаті страхових внесків перед управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці в сумі 16550,64 грн., в т.ч.: 15047,95 грн. – недоїмка, 1041,31 грн. – штрафна санкція, 461,38 грн. – пеня.

Факт заборгованості підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті відповідачем за квітень - листопад 2009 року (а.с.11-24), рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №460 від 02.10.2009 р., №504 від 28.10.2009 р. та №683 від 24.12.2009 р. (а.с.32-38), карткою особового рахунку відповідача по сплаті страхових внесків за період з 01.05.2009 р. по 31.01.2010 р. (а.с.28-31), розрахунком заборгованості відповідача станом на 01.03.2010 р. (а.с.6).

Судом також встановлено, що позивачем надсилались на адресу відповідача вимоги  про сплату боргу №Ю2637 від 01.09.2009 р. на суму 10915,58 грн., №Ю2637 від 02.11.2009 р. на суму 13819 грн., яка отримана відповідачем 06.11.2010 р., №Ю2637 від 01.02.2010 р. на суму 16550,64 грн., яка отримана відповідачем 09.02.2010 р. (а.с.25-27). Однак, вказані вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з нижченаведеного.

Згідно з п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Статтею 15 Закону передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням  фінансових санкцій. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 9.3.2, п. 10.1 Інструкції  про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 13 ст. 106 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами  дев'ятою  і  десятою  цієї   статті,   посадові   особи виконавчих  органів  Пенсійного  фонду  в  порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті,  підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і  доставку  пенсій,  протягом десяти  робочих  днів  з  дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним  обов’язковим письмовим   повідомленням  про   це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені оскаржені не були.

В силу ч. 3 ст. 18 вищевказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється  на  всій території України в порядку,  встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки особисто, або через органи прокуратури на які покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума, відображена в позовній заяві, підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути підприємства "АЕСП - Україна" (код ЄДРПОУ 23060660, 21000, м. Вінниця, вул. Порика, 43) на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 01 березня 2010 року в сумі 16550 (шістнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 64 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 15 червня 2010 року.

Суддя                                      Вільчинський Олександр Ванадійович