Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року. місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів - Буцяка З.І., Ковалевича С.П.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог – ОСОБА_4, про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 14 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за проданий автомобіль задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 144000 гривень основного боргу та 1560 гривень судових витрат.
Не погодившись з рішення, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій вказує, що рішення є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповно з”ясовані обставини, що мають значення для справи. А саме, судом, в порушення вимог ст.197 ЦПК України, не здійснено фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів. Суд безпідставно прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем існувала усна угода про те, що позивач уповноважив відповідача продати автомобіль за 18000 доларів США і повернути гроші йому. Автомобіль ОСОБА_4 був проданий за 300 гривень і це зазначено у довідці-рахунку № 2285808. Правочин, вчинений при купівлі-продажу автомобіля за 300 гривень є правомірним, ніким не оспорений. З цих підстав просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником автомобіля „Renault Trafic”, 2004 року випуску, держ. номер НОМЕР_1, між сторонами була усна домовленість про його продаж за 18000 доларів США, а тому відповідач безпідставно відмовив у поверненні позивачу суми, отриманої за продаж автомобіля.
З таким висновком суду першої інстанції колегія судів апеляційного суду погодитись не може, виходячи із слідуючого.
Встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства про договірні зобов”язання.
Як видно матеріалів справи 9 серпня 2008 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3, ОСОБА_5 представляти інтереси з питань розпорядження належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобілем марки „Renault Trafic”, 2004 року випуску держ.номер НОМЕР_1(а.с.5).
За цією довіреністю надав їм усі права, пов”язані з експлуатацією, відчуженням (в т.ч. продажем) автомобіля з правом визначати на свій розсуд ціну та одержувати грошові суми. _______________________________________________________________________________________________
Справа 22-859-2010 р. Головуючий в 1 інстанції:Бондаренко Н.В. Доповідач : Ковальчук Н.М.
Пояснення позивача щодо укладення з відповідачем усної угоди про продаж останнім автомобіля за 18000 доларів США спростовується повноваженнями, вказаними у нотаріально завіреній довіреності, наданої самим же позивачем.
30 вересня 2008 року ОСОБА_3 продав належний ОСОБА_1 автомобіль за 300 гривень, про що свідчить довідка-рахунок серія ЦБР № 285808 від 30.09.2008 року, видана торгівельною організацією „Ювмекс-авто”(а.с.11).
Угода купівлі-продажу автомобіля не суперечить вимогам п. 8 "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, де зазначено, що правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАI, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 144 000 гривень, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за угодою купівлі-продажу, яка є дійсною, сторони добровільно визначили вартість автомобіля 300 гривень, а тому саме цю суму відповідач зобов”язаний повернути ОСОБА_1, як власнику автомобіля.
Суд першої інстанції при вирішенні спору на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, належним чином не встановив характер правовідносин, у зв”язку з чим неправильно застосував норми матеріального права, а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір стягнення.
Керуючись ст.309,313,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 14 квітня 2010 року змінити, зменшивши розмір стягнення основного боргу з 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень до 300 (триста) гривень та зменшити суму стягнення судових витрат з 1560 (одна тисяча п”ятсот шістдесят)гривень до 3 (три) гривні 24 копійки.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді: Буцяк З.І.
Ковалевич С.П.