Справа № 22-ц- 4028\2010 р.                                                                                     Головуючий

  Категорія: визнання договору недійсним.                                                          1 інстанції ОСОБА_1

доповідач Ларенок В.І.

УХВАЛА

                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            2 червня   2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого:                                     судді Міненкової Н.О.

суддів :                                        Ларенка В.І., Гальянової І.Г.

при секретарі:                                      Григоренко К.Ю.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2010 року  по цивільній  справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4, треті особи  приватні нотаріуси Зайцева Оксана Юріївна і Васикова Юлія Володимирівна  про відновлення порушених прав і визнання договорів купівлі–продажу недійсними ,-

                                                             в с т а н о в и л а :

Позивачка ОСОБА_3 в червні 2008 року звернулась  у суд з позовом , в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 04.08.2006 року між нею і відповідачкою ОСОБА_7 і визнати за нею право власності на вказану квартиру.

 В ході розгляду справи позивачка доповнила позовні вимоги і також просила визнати недійсним договір купівлі-продажу  вказаної квартири, укладений 12.11.2007 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_8

В обґрунтування позовних вимог  вона вказувала, що 28.07.2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку зі смертю її батька – ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, вона стала власником вказаної квартири. На той час вона була добре знайома з відповідачкою ОСОБА_7, яка працювала експертом в агентстві нерухомості.  Оскільки мешкати в отриманій у спадок квартирі вона не збиралась, відповідачка ОСОБА_7 запропонувала їй свої послуги з продажу квартири, на що позивачка поголилась, та з цією метою 28.07.2006 року видала на її ім’я довіреність на право розпоряджатися квартирою. Після отримання права власності на квартиру почались судові спори з колишньою дружиною її батька, яка на той час мешкала в спірної квартирі. У зв’язку з цим, та з метою збереження квартири за нею, ОСОБА_7 запропонувала укласти з нею фіктивний договір купівлі-продажу  квартири, після чого вона, відповідачка, буде продовжувати пошуки покупця на спірну квартиру, та поверне позивачці гроші, отримані від продажу квартири за вирахуванням комісійних. Відповідачка переконала позивачку, що це єдиний спосіб врятувати квартиру, і остання погодилась на укладення запропонованої угоди. 04.08.2006 року такій договір був укладений. Ціна квартири була визначена у 14 544 грн., яка не відображала її реальної вартості, але ОСОБА_7 пояснила, що це необхідно для зменшення розміру мита. На таку пропозицію позивачка погодилась, оскільки при укладенні правочину фактичний розрахунок не проводився. Також вона посилалась на те, що укладаючи вищезазначений правочин, вона не усвідомлювала, що фактично передає безоплатно у власність сторонній особі свою квартиру, вказуючи, що цьому передував  ряд обставин, які негативно відобразились на її спроможності тверезо оцінювати ситуацію: вона тяжко переживала смерть своєї дитини, смерть батька та розірвання шлюбу з чоловіком, про що відповідачці було добре відомо про всі її негаразди, та вона скористувалась безпорадним  та розгубленим станом позивача, що призвело до укладання цієї бездумній угоди. Про порушення своїх прав позивачу стало відомо нещодавно, оскільки відповідачка почала її уникати, в телефонних розмовах продовжувала переконувати її що продовжує займатися пошуком покупців на її квартиру. Через деякий час їй стало відомо про те, що відповідачка вже продала спірну квартиру ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 12.11.2007 року, а гроші звернула на свою користь. Вважає, що між нею і відповідачкою ОСОБА_10 був укладений фіктивний договір, оскільки відповідачка не мала наміру виконувати домовленість, яку вони уклали, а зробила це тільки з ціллю обману .

Відповідачка ОСОБА_7 з позовом була згодна частково. Підтвердила, що між нею і позивачкою була домовленість, що вона продасть квартиру  і договір купівлі-продажу квартири між ними укладався з ціллю вказаною позивачкою. Вона виконала домовленість і продала квартиру ОСОБА_4, але отримані за квартиру кошти вона позивачці не віддала. Зобов’язується повернути позивачці всю суму отриману за квартиру.

Відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечувала з тих підстав, що вона придбала спірну квартиру законно і є добросовісним набувачем.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.02.2010 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_7. В інший частині в задоволенні позову відмовлено.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_7  просить рішення суду  скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що при розгляді справи суд порушив норми процесуального права.  

            Вона вказує на те, що їй не була вручена копія позовної заяви, вона не була повідомлена  ні жодного разу  про день розгляду справи, 24 .2.2010 року явилась в судове засідання по виклику по телефону, повістку вона не отримувала, суд не надав їй можливості ознайомиться з позовними вимогами, не була повідомлена також про попереднє судове засідання, було порушено її право на правову допомогу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційній скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позов до відповідачки ОСОБА_7 про поновлення порушених прав і  визнання недійсним договору купівлі–продажу квартири від 04.08.2006 року був заявлений у червні 2008 року  і попереднє судове засідання призначалося на 03.07.2008 року.

Копію позовної заяви, копію ухвали про відкриття провадження у справі  та  повістку на попереднє судове засідання відповідачка ОСОБА_7 отримала 26.06.2008 року, про що свідчить повідомлення про вручення на а.с. 24.

Твердження ОСОБА_7 про те, що вона не отримала копію позовної заяви та не викликалася до попереднього судового засідання спростовуються не тільки вказаним повідомленням про вручення, а також  письмовою заявою ОСОБА_7 від 02.07.2008 року на а.с. 19, де вона просила суд перенести судове засідання, яке було призначено на 3 липня –на іншу дату.  

Повістку  в судове засідання на 17. 07. 2008 року ОСОБА_7 отримала 10 липня, про що підтверджує повідомлення про її вручення на а.с.17 та письмова заява ОСОБА_7 від 16.07.2008 року  , в якій вона просить суд перенести розгляд справи (а.с. 25).

Про слухання справи 29.08.2008 року ОСОБА_7 також була повідомлена, що підтверджується  письмовою заявою від 28.08.2008 року, в якої ОСОБА_7  просила суд відкласти розгляд справи (а.с. 33).

Повістку в судове засідання на 24.10.2008 року ОСОБА_7 отримала 10.10.2008 року, про що підтверджує повідомлення про вручення на а.с. 55, та письмова заява ОСОБА_11 від 23.10.2008 року, в якій вона просить суд  перенести розгляд справи на іншу дату (а.с.56).

Повістку в судове засідання на 9 грудня 2008 року і на 28 серпня 2009 року  ОСОБА_7 також отримувала, про що свідчить повідомлення на а.с. 90, 124.

Повістку в судове засідання на 9 листопада 2009 року ОСОБА_7 отримала, про що свідчить її письмова заява від 8 листопада 2009 року, в якій вона просить перенести розгляд справи призначеної на 9 листопада на іншу дату (а.с. 147).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі про те, що  ОСОБА_7 не отримувала копію позовної заяви та не отримувала ні жодної повістки в судове засідання спростовуються вказаними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги те, що справа тривалий час знаходилася у суді і ОСОБА_7 було відомо про це з  червня 2008 року, при бажанні ОСОБА_7 мала можливість ознайомиться зі всіма матеріалами справи.

Крім того з журналу  судового засідання від 24.02.2010 року на а.с. 171-172 вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_7 була присутня, головуючий  по справі роз’ясняв їй процесуальні права, оголошував позовну заяву, ОСОБА_7 ніяких клопотань (у тому числі про відкладення слухання справи, про ознайомлення з матеріалами справи, про потребу в наданні правової допомоги) -  не заявляла, давала свої пояснення по справі, на запитання інших учасників процесу (у тому числі прокурора, що приймав участь у справі) – давала пояснення за позовом,   приймала участь у  дебатах, рішення проголошувалося у її присутності.

Таким чином ніяких порушень норм процесуального права та інших прав ОСОБА_7  допущено не було.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

 Однак судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв’язку з відсутністю цих підстав.

             У зв’язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційній суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

              Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

                                апеляційну скаргу  ОСОБА_7 – відхилити.

          Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2010 року  - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

            Головуючий:

             Судді: