Справа № 22-ц- 2705\2010 р.                                                                                     Головуючий

  Категорія: стягнення суми.                                                                             1 інстанції Наумова С.М.

                                                                                                                               доповідач Ларенок В.І.

Ухвала

                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            12 травня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого:                                     судді Міненкової Н.О.

суддів :                                        Ларенка В.І., Гальянової І.Г.

при секретарі:                                      Григоренко К.Ю.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського  районного суду м. Харкова від 20 січня 2010 року по  справі

            за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Український промисловий банк» в особі Харківської філії ТОВ «Український промисловий банк» про стягнення суми вкладу, недоотриманої вигоди 21% річних, судових витрат та моральної шкоди ,-

                                                             в с т а н о в и в:

23 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ТОВ «Український промисловий банк» в особі Харківської філії ТОВ «Український промисловий банк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу в сумі 10 000 грн.

В процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив також стягнути з відповідача недоотриману (упущену) вигоду із розрахунку 21% річних за період часу від дня неотримання вкладу до дня виконання рішення суду,  моральну шкоду в сумі 500 грн., судові витрати в сумі 125 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог  він  посилався на те, що 19 січня 2009 року між ним та відповідачем укладено договір  банківського вкладу, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 10 000 грн. строком на 91 день по 19 квітня 2009 року з умовою виплати відповідачем 23,9% річних по вкладу. Після чого вони двічі укладали додаткові договори від 17 квітня 2009 року та 26 червня 2009 року про подовження Договору банківського вкладу з 20 квітня по 19 липня 2009 року та з 20 липня по 18 жовтня 2009 року. 20 жовтня 2009 року позивач подав заяву про видачу вкладу, відповідач виплатив позивачу проценти за вкладом але основний  депозитний вклад повернути відмовився.

Таким чином, позивач вважає, що порушені його права та вимагає стягнути з відповідача на його користь вклад на суму 10 000 грн., недоотриману вигоду із розрахунку 21% річних за період часу від дня неотримання вкладу до дня виконання рішення суду,  моральну шкоду в сумі 500 грн., судові витрати в сумі 125 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

            Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від  20 січня 2010 року стягнуто з  ТОВ «Український промисловий банк» в особі Харківської філії ТОВ «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_2  за договором банківського вкладу грошові кошті у розмірі 10 000 грн., 125 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  і на користь держави 120 грн. держмита.

            В іншій частині позову відмовлено.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_2   просить змінити рішення суду та стягнути з відповідача на його користь проценти на суму вкладу  ( 23,9 % від суми вкладу) за період з  дня неотримання вкладу до дня ухвалення  рішення суду. В інший частині рішення суду не оскаржує. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

             Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційній скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона  не підлягає  задоволенню з таких підстав:

              Відмовляючи в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2 про стягнення недоотриманого прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 21 % за період з 19 жовтня 2009 року до дня виконання рішення суду , - суд першої інстанції виходив із того, що договором банківського вкладу та додатковими договорами  укладеним між позивачем та банком стягнення упущеної вигоди не передбачено.

           Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст.10, 11, 60, 213 ЦПК України, ст.ст. 1058 - 1061  ЦК України.

           Судом першої інстанції встановлені та неоспорені такі факти:

           19 січня 2009 року між ОСОБА_2  та відповідачем укладено договір  банківського вкладу, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 10 000 грн. строком на 91 день по 19 квітня 2009 року з умовою виплати відповідачем 23,9% річних по вкладу. Після чого вони двічі укладали додаткові договори від 17 квітня 2009 року та 26 червня 2009 року про подовження Договору банківського вкладу з 20 квітня по 19 липня 2009 року та з 20 липня по 18 жовтня 2009 року. 20 жовтня 2009 року позивач подав заяву про видачу вкладу, відповідач виплатив позивачу проценти за вкладом але основний  депозитний вклад повернути відмовився.

             Суд стягнув з відповідача на користь позивача суму вкладу.

              Що стосується стягнення упущеної вигоди, то  договором таке не передбачено.

А тому судова колегія вважає, що рішення суду про відмову в задоволенні позову в цій частині є законним та обґрунтованим.

Що ж стосується  вимоги позивача, викладеної в апеляційній скарзі  про стягнення процентів (23,9 %) на суму вкладу за період з 20 жовтня 2009 року  то вони задоволені бути не можуть виходячи з наступного:

Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін … .

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарзі та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі позовних заяв, позивачем вимоги про стягнення процентів на суму вкладу  (в розмірі 23,9 %) за період з 20 жовтня 2009 року не заявлялися, та судом першої інстанції не розглядалися.

А тому суд  апеляційної інстанції не може вийти за межи вимог, заявлених у суді першої інстанції.

              За таких обставин судова колегія приходить до висновку , що   рішення районного суду прийнято законно та обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

 Доводи позивача є не суттєвими та висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

              Керуючись ст. ст. 303, 304, 308,  313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

                                апеляційну скаргу  ОСОБА_2 –  відхилити.

          Рішення Дзержинського  районного суду м. Харкова від  20 січня 2010  року  - залишити без змін.

         Ухвалана бирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

            Головуючий:

            Судді: