ухвала

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           12 травня 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді                            -Міненкової Н.О.

                суддів:       -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі:               - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 січня 2010 року    по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) припиненим та повернення її з неналежного користування ,-

                                                       ВСТАНОВИЛА:

         23.09.2009 року позивач ОСОБА_4  звернулася у суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» (далі – ТОВ «Росія») Великобурлуцького району Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (паю) та повернення її з неналежного користування відповідача, посилаючись на те, що 20 лютого 2000 року вона уклала з ТОВ «Росія» договір оренди земельної ділянки (паю) строком на 20 років. Право позивачки на земельну ділянку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну ділянку (пай) НОМЕР_1. Вказаний договір зареєстрований Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12 лютого 2000 року за № 364.

         4 жовтня 2004 року на підставі сертифіката на право на земельну ділянку (пай)  позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Черненської сільської ради.

         Після уточнення позовних вимог позивач просила визнати договір оренди  земельної ділянки, укладений 20 лютого 2000 року між нею та ТОВ «Росія», припиненим з 4 жовтня 2004 року, тобто з моменту отримання державного акта, оскільки вона набула статус власника земельної ділянки, змінився предмет оренди та статус сторін договору, але дія раніше укладеного договору всупереч вимогам законодавства України не припинена. Також позивач просила суд зобов’язати відповідача передати належну їй на праві власності земельну ділянку.

         В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги позивача, при цьому пояснив, що після отримання ОСОБА_4 державного акта остання намагалась укласти договір оренди з відповідачем, але ТОВ «Росія» проігнорувало вимогу групи землевласників щодо укладення договорів оренди земельних ділянок. 18 вересня 2009 року постановою господарського суду Харківської області ТОВ «Росія» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором товариства призначено ОСОБА_6. В добровільному порядку відповідач не бажає припиняти договір, який укладено 20 лютого 2000 року на підставі сертифіката. Тому позивач і вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки наявність чинного договору оренди земельної частки (паю) перешкоджає власнику землі укласти договір з іншим орендарем.

             ОСОБА_6, який є ліквідатором ТОВ «Росія», про час і місце судового засідання судом повідомлявся належним чином, але до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив.

             На адресу суду ОСОБА_6 надіслав заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної частки (паю), а також просив застосувати до вимог позивача позовну давність.

           Заочним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 січня 2010 року позов задоволено частково : договір оренди земельної ділянки (паю) припинений шляхом його розірвання. В інший частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Росія» на користь ОСОБА_4  понесені судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп. Підстав для застосування строків позовної давності суд не встановив.

          Ухвалою від 3 березня 2010 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суд залишив без задоволення.

          В апеляційній скарзі представник відповідача   просить заочне рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права.

          При цьому посилається на те, що спірний договір був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства. Нерозуміння різниці між договором оренди земельної частки (паю) та оренди землі і послугувало приводом для даного позову. Договір землі має місце лише після виділення її в натурі та отримання Державного акту на право власності. Державний акт позивачем отримано лише 4.10.2004 року. З цього моменту позивач міг звернутись до сторони по договору про переукладення договору на нових умовах або ж про його розірвання, оскільки з виділенням земельної ділянки змінився предмет зобов’язань (істотні умови). Однак позивач не повідомив про факт отримання акту і не порушував питання про приведення договору оренди земельної частки(паю) у відповідності до вимог законодавства. Письмові доказі додані до позовної заяві в копіях, які не завірені . Неявка представника відповідача на судове засідання обумовлена тяжким станом здоров’я та перебуванням на лікуванні.

            Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

           Задовольняючи  частково позов ОСОБА_4,  -  суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки (паю), право на яку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай), слід припинити шляхом його розірвання в зв’язку з неможливістю його виконання, оскільки необхідність припинення його дії прямо витікає з розділу ІХ «Перехідних положень» Закону України № 161-ХІV від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» і внаслідок  існування зазначеного договору позивач позбавлений права на свій розсуд користуватися належною йому земельною ділянкою.

           Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, Закону України «Про оренду землі».

            Судом достовірно встановлено, що і підтверджується матеріалами справи, що  20 лютого 2000 року ОСОБА_4 уклала з ТОВ «Росія» договір оренди земельної ділянки (паю) строком на 20 років. Право позивачки на земельну ділянку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну ділянку (пай) НОМЕР_1. Вказаний договір зареєстрований Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12 лютого 2000 року за № 364.

          Відповідно до п. 17 розділу Х «Перехідних положень» Закону України № 161-ХІV від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

           Сертифікати на право на земельну частку є дійсним до виділення власникам земельних часток у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

           4 жовтня 2004 року на підставі сертифіката на право на земельну ділянку (пай)  позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

           Відповідно до розділу ІХ вказаних положень Закону,  після виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.

            Вказана норма Закону прямо вказує на обов’язковість припинення дії договору оренди земельної частки, пов’язуючи це з отриманням державного акта й виділенням земельної ділянки в натурі.

           З огляду на зазначене з часу отримання позивачем державного акта на право власності на земельну ділянку вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавця, однак договірні відносини не були приведені у відповідність до вимог Закону України «Про оренду землі».

           Позивач, як і інші власники земельних ділянок після отримання державних актів пропонували ТОВ «Росія» переукласти договір оренди, що підтверджується копією витягу з протоколу №1 від 19 січня 2005 року зборів уповноважених власників земельних ділянок (а.с. 56 ).

           Відповідач не прийняв пропозицію громадян-землевласників щодо укладення договорів оренди після отримання державних актів.

           За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що договір оренди вважається припиненим.

           Доводи, викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка.

           Заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, які б не були досліджені судом. Посилання в заяві на те, що представник відповідача не явився у судове засідання у зв’язку з тяжкою хворобою і перебування на стаціонарному лікуванні, є безпідставним, тому що на запит суду щодо лікування ОСОБА_6, надійшла відповідь за підписом в.о. головного лікаря , що ОСОБА_6 лікувався амбулаторно з 7.12.2009 року по 6.01.2010 року, при цьому ОСОБА_6 заявив що не потребує листка непрацездатності  і з 6.01.2010 року визнаний працездатним (а.с.90,94). Судове засідання відбулося 11 січня 2010 року.

            А тому судова колегія вважає правильним те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

            Інші доводи є не суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

            У зв’язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

              Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

                Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» - відхилити.

                Заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 січня 2010 року  - залишити без змін.

               Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення, та  може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                Головуючий:

                Судді: