Ухвала

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          12 травня 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді                           -Міненкової Н.О.

        – суддів:     -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі:             - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Ізюмського комунального підприємства теплових мереж  на  рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 5 березня 2010 року   по справі за позовом ОСОБА_4 до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж  про  розірвання договору ,-

                                                         ВСТАНОВИЛА:

          У травні 2009 року ОСОБА_4 звернувся у суд  з позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж  про  розірвання договору, в якому просив розірвати договір про надання послуг з центрального опалення, укладеного між ним та Ізюмським підприємством теплових мереж  щодо поставки теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 (особовий рахунок №102).

В обґрунтування позовних вимог  посилався на те, що він є споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються Ізюмським підприємством теплових мереж. Хоча письмового договору про надання послуг з централізованого опалення з відповідачем він не укладав, однак фактично він споживає послуги та своєчасно і в повному обсязі сплачує рахунки Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, що свідчить про наявність договірних відносин між ними.

Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж систематично не виконуються умови поставки теплової енергії в частини якості наданих послуг, що підтверджено актами-претензіями, складеними за участю представників виконавця послуг від 30.12.2008 р. та від 22.01.2009 р.. 25 березня 2009 року він звернувся до відповідача з вимогою розірвання договірних відносин, вказуючи на своє рішення про відмову від користування послугою з централізованого опалення, а також на невиконання умов поставки теплової енергії з боку відповідача. Але його звернення залишилось без відповіді. Просить суд задовольнити його позов.

            Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимим за Цивільним кодексом України.

            Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 5 березня  2010 року позов задоволений. Суд розірвав договір про надання послуг з централізованого опалення, укладеного між ОСОБА_4 та Ізюмським підприємством теплових мереж щодо поставки теплової енергії до квартири. Стягнув з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж  на користь ОСОБА_4  8 грн. 50 коп. судового збору, 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 200 грн. витрат на правову допомогу.

             В апеляційній скарзі  представник Ізюмського комунального підприємства теплових мереж     просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

             Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

            Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не задовольняє якість послуг наданих виконавцем і  позивач належним чином виявив  намір розірвати договір, на ще він має право.

           Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраних доказів, вимог ст.ст. 10,11,60,212 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 651, 907 ЦК України, ч.6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про захист прав споживачів».

           Судом встановлено, що  ОСОБА_4 є споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються Ізюмським підприємством теплових мереж. Хоча письмового договору про надання послуг з централізованого опалення з відповідачем він не укладав, однак фактично він споживає послуги та своєчасно і в повному обсязі сплачує рахунки Ізюмського комунального підприємства теплових мереж. Відповідачем систематично не виконуються умови поставки теплової енергії в частини якості наданих послуг, що підтверджено актами-претензіями, складеними за участю представників виконавця послуг від 30.12.2008 р. та від 22.01.2009 р.. 25 березня 2009 року він звернувся до відповідача з вимогою розірвання договірних відносин, вказуючи на своє рішення про відмову від користування послугою з централізованого опалення, а також на невиконання умов поставки теплової енергії з боку відповідача. Але його звернення залишилось без відповіді.

              Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом і статтею 907 цього Кодексу передбачено що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених  цім Кодексом, іншим законом або домовленістю сторін.

             Згідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , а також  згідно пункту 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та умов  Типового договору  про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 р № 630, а саме пункту 32:  даний договір може бути  розірваний достроково у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця, а також у випадках невиконання умов договору сторонами договору.

                Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» також передбачено, що споживач має право розірвати договір.

               А тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення.

               Таких висновків суд дійшов без порушення норм матеріального та процесуального закону.

               Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.

               Посилання в апеляційній скарзі на те, що відключення від мереж централізованого опалення буде порушувати права інших мешканців будинку є не обґрунтованим та безпідставним.  

              Питання відключення від системи опалення та її зміна не є предметом даного спору. Позовні вимоги ОСОБА_4 стосуються лише розірвання договірних відносин із відповідачем.

               Інші доводи викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

               Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

               Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

                                                                     ухвалила:

                    апеляційну скаргу  представника Ізюмського комунального підприємства теплових мереж  - відхилити.

                Рішення  Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 5 березня 2010 року  - залишити без змін.

               Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох місяців з дня набрання нею законної сили.

               Головуючий:

               Судді: