Справа № 22- 824  - 2010 р.                                      Головуючий у 1-й інст. –  Товстика І.В.              

   Категорія №  21                                                         Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                 УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

    14 червня  2010 р.                                         м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                 Суддів  -  Ковалевича С.П., Собіни І.М.

                                                 При секретарі  -  Омельчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Сарненського районного суду від 20 квітня 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.  

    Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

     Рішенням Сарненського районного суду від 20 квітня 2010 р.  ОСОБА_1 в позові відмовлено.

    В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вважає його незаконним, оскільки  висновки суду не відповідають обставинам справи  та вимогам закону. Судом безпідставно відмовлено йому у позові, оскільки підпис на договорі дарування будинку від 5.08.2006 р. зроблено не його матір»ю, а тому не було її волевиявлення розпорядитись таким чином майном. Це було підставою звернення його з даним позовом. Він надав суду достатню кількість зразків почерку матері, однак експертиза не була проведена. Через похилий вік та хворобу мати фізично не могла поставити свій підпис на договорі . Вважає рішення незаконним та просить скасувати його та  справу направити на новий розгляд.  

    Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що матері позивача - ОСОБА_3( яка померла   ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належав жилий будинок АДРЕСА_1 і  після її смерті  позивач дізнався, що 5.08.2006 р.  вона подарувала будинок відповідачу, своєму онуку.

    Підставою для звернення з даним позовом до суду є переконання позивача у тому,  що волевиявлення матері на дарування будинку не було, оскільки він впевнений, що підпис на договорі зроблений не нею, про його укладення він не знав, а тому в порядку ст. 203 ЦК України  цей договір  підлягає визнанню недійсним. У разі відсутності даного договору він ба мав право на частку у спадщині,  як спадкоємець першої черги за законом.

     Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі.

    Судом встановлено і це стверджено матеріалами справи, поясненнями відповідача та третьої особи,   що договір дарування спірного будинку, укладений  між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 5.08.2006 р. оформлено у відповідності до вимог закону, положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3.03.2004 р.  Право власності відповідача на вказаний будинок стверджується також витягом КП « Рівненське ОБТІ» від 11.03.2008 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

    Позивачем вказані обставини не спростовано.

    Ухвалою суду від 09.12.2009 р. за клопотанням позивача була призначена почеркознавча експертиза з метою встановлення дійсності вчинення підпису ОСОБА_3 при укладанні вказаного договору дарування. Однак вказана  експертиза не  була проведена, у зв»язку з недостатньою кількістю наданих експерту зразків підпису останньої , необхідною для повного та всебічного співставлення усіх ознак, які знаходяться у оспорюваному підпису та відсутністю  оригіналів зразків підпису ( а.с 33, 35).

    Доводи ОСОБА_1 про те, що він не знав про обсяг своїх прав і у зв»язку з цим не заявив клопотання про передачу матеріалів про проведення почеркознавчої експертизи іншому експерту в іншому районі Рівненської області,   не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування рішення суду 1-ї інстанції, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.  

    У зв»язку з наведеним , керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

                    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від  20 квітня 2010 р. – відхилити.

    Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

    Головуючий                     Судді